Розділ «Лабіринт»

Алаїс притисла свої тремтячі руки до грудей. Вона відчувала, як її збентежене і зраджене серце глухо билося в ребра. Алаїс знову важко ковтнула.

Думай не про себе!

Алаїс розплющила очі й опустила руки, стиснувши їх у кулаки. Вона зараз не може дозволити собі бути слабкою. Якщо вона поводитиметься як безпорадна, то Оріана забере геть усе цінне, що є в неї. Колись настане час для жалощів та відплати. Утім, обіцянка зберегти Книгу важила для Алаїс більше за її розбите серце, хоча їй було важко викинути Гільєма з голови. Вона дозволила Оріані ув’язнити себе у власній кімнаті. Але ж третя Книга! Оріана питала її, де вона тримає третю Книгу.

Алаїс кинулася до плаща, що досі висів на спинці стільця, схопила його і обшукала край, де було зашито Книгу.

Її там більше не було.

Дівчина стала на стілець, тепер у ній зароджувався відчай. Отже, в Оріани є Книга Симеона. Невдовзі сестра повернеться, дізнавшись, що Алаїс збрехала, ніби батько дав Книгу Франсуа.

А як же Есклармонд?

Алаїс усвідомила, що вже не чує голос Гільєма за дверима своєї кімнати.

Невже він зараз із нею?

Алаїс не знала, що й думати. Принаймні тепер для неї це не важило анічогісінько. Раз він її вже зрадив. Тож, зробить це знову. Вона мусила заховати свої болісні почуття в розбитому серці, їй слід вибиратися звідси, поки ще є нагода.

Алаїс роздерла пучечок лаванди, дістала звідти копію пергаменту з Книги Чисел, потім востаннє оглянула кімнату, що могла б назавжди стати її домівкою.

Тепер вона знала, що більше вже сюди не повернеться.

Алаїс підійшла до вікна і глянула на дах. З переляку їй аж душа в п’яти забігла, але вона мусила вибратися до повернення Оріани.

Насправді Оріана нічого не відчувала. При миготливому світлі свічок вона стояла в ногах домовини і дивилася на тіло свого батька.

Наказавши присутнім залишити її саму, Оріана схилилася над батьком, ніби для поцілунку. Вона поклала свою руку на його, непомітно зняла з його великого пальця каблучку з лабіринтом, навіть не вірячи тому, що Алаїс так по-дурному забула про неї.

Випроставшись, Оріана поклала каблучку собі до кишені. Вона поправила накривало, схилила коліна перед вівтарем, перехрестилася і пішла шукати Франсуа.

Розділ 60

Алаїс розчинила вікно й ступила на підвіконня, її голова паморочилася вже від самої думки про те, що вона намагалася зробити.

Та впадеш.

Хай навіть вона-таки впаде, яка тепер різниця? Її батько помер. Гільєм для неї назавжди втрачений. Зрештою, батькові судження щодо її чоловіка виявилися слушними.