Розділ «Лабіринт»

— Як мило! — уїдливо промовила Оріана, зруйнувавши відчуття інтимності.

— Запитай свого чоловіка, що повернуло його знов у твоє ліжко? — зловтішно сказала сестра, не зводячи очей з обличчя Гільєма. — Чи ти дуже боїшся почути те, що він тобі скаже? Спитай його, Алаїс. Це не кохання чи жага. Ваше примирення відбулося лише заради Книги, і тільки.

— Попереджаю тебе, Оріано, тримай язика за зубами!

— Чому? Ти боїшся того, що я можу сказати?

Алаїс відчувала між ними якесь напруження, таємний зв’язок. І одразу ж усе зрозуміла.

Ні. Тільки не це!

— Гільєм хотів не тебе, Алаїс. Він також шукає Книгу. Ось що повернуло його до твоєї кімнати. Невже ти була такою сліпою?

Алаїс відійшла на крок від Гільєма.

— Вона каже правду?

Він раптом повернувся до неї обличчям, у його очах світився розпач.

— Оріана бреше. Клянусь своїм життям, я не маю ніякого стосунку до Книги. Я нічого не казав їй. Як я міг?

— Він обшукав твою кімнату, поки ти спала. Цього він не заперечить.

— Неправда! — закричав він.

Алаїс подивилася на чоловіка.

— Однак ти знав про існування такої Книги?

Тривога, що спалахнула в очах Гільєма, дала відповідь на її запитання.

— Твоя сестра намагалася шантажувати мене, щоб я їй допоміг, але я відмовився, — його голос надломився, — я відмовився, Алаїс.

— Що ж такого вона має проти тебе, що попросила про цю послугу? — тихо, майже пошепки промовила Алаїс.

Гільєм спробував підійти до дружини, але вона відступила.

Навіть тепер я б хотіла, щоб він заперечив мої підозри.