Розділ «Лабіринт»

Гільєм опустив руки.

— Колись, так, я... Пробач мені.

— Трохи запізно для каяття, — саркастично вставила Оріана.

Алаїс пустила зауваження сестри повз вуха.

— Ти її кохаєш? — спитала вона.

Гільєм заперечно похитав головою і сказав:

— Невже ти не бачиш, Алаїс. Вона ж хоче настроїти тебе проти мене.

Алаїс оніміла від розпуки: вона більше не могла довіряти чоловікові.

Гільєм простягнув до неї руки.

— Будь ласка, Алаїс, — благав він. — Я кохаю тебе.

— Годі, — різко сказала Оріана, знову з’явившись перед сестрою, — де Книга?

— У мене її немає.

— Тоді в кого? — перепитала Оріана з погрозою в голосі.

Одначе й Алаїс стояла на своєму.

— Навіщо вона тобі? Що в ній такого важливого?

— Просто скажи мені, — відрубала сестра, — і все закінчиться.

— А якщо не скажу?

— Так швидко можна заслабнути на батькову хворобу, — раптом промовила Оріана, — ти ж лікувала його, можливо, недуга зараз уже в тобі, — вона обернулася до Гільєма, — ти ж розумієш, про що я кажу, Гільєме? Якщо ти діятимеш проти мене.

— Я не дозволю тобі зашкодити моїй дружині.

Оріана знову засміялася.