Розділ «Лабіринт»

— Я почав звідти, але, гадаю, для мене він надто, ну... безликий, якщо ти мене розумієш. Мої батьки знають тут декого. Мені це сподобалось і закінчилося тим, що я тут застряг.

Еліс тільки кивнула, сподіваючись, що Уїл оповідатиме далі. Натомість він повернувся до її розказаної раніше історії.

— Візерунок, про який ти згадала, — промовив Уїл обережно, — той, що ти бачила на розкопках і в будинку Грейс... що в ньому такого особливого?

Еліс трохи вагалася.

— Це лабіринт.

— Тоді ось чому ти тут, у Шартрі? Щоб відвідати собор?

— Не зовсім... — відповіла Еліс і несподівано зупинилась, оскільки тривога повернулася. — Я власне приїхала побачитися зі своєю подругою Шелаг. Імовірно, вона у Шартрі. — Еліс полізла до сумочки, витягла звідти папірець із адресою і передала Уїлові. — Я ходила туди раніше, але там нікого не застала. Тому й вирішила оглянути місто, а потім повернутися туди через годину абощо.

На свій подив, Еліс побачила, як зблід Уїл. Він виглядав ошелешеним.

— З тобою усе гаразд? — перепитала вона.

— Чому ти думаєш, що твоя подруга має там бути? — запитав він напруженим голосом.

— Я не знаю напевно, — відповіла Еліс, усе ще приголомшена змінами, які сталися з Уїлом.

— Це та сама подруга, яку ти відвідувала на розкопках?

Еліс знову кивнула.

— І вона бачила лабіринт так само, як і ти?

— Гадаю, так, хоча вона ніколи не казала цього. Вона більше переймалася моєю знахідкою, тому... — Еліс раптом замовкла, позаяк Уїл різко схопився з місця.

— Що ти робиш? — спитала дівчина, загіпнотизована виразом його обличчя, коли Уїл схопив її за руку.

— Ходімо зі мною, є дещо таке, що ти мусиш побачити.

— Куди ми йдемо? — поспішаючи, щоб не відстати, знову спитала нового знайомого Еліс.

Вони завернули за ріг, і Еліс зрозуміла, що вони були з іншого боку вулиці Шеваль Бланк. Уїл попрямував до будинку, потім піднявся сходами до парадних дверей.

— Ти при розумі? А якщо господар прийде додому? — відсахнулась Еліс.