Розділ «Лабіринт»

— Якщо вони дізнаються, що я вам усе розповіла, то вб’ють мене.

— А я вб’ю вас і пані Таннер, якщо ви цього не зробите, — спокійно відповів її кат. — Вибір за вами.

Шелаг не знала, чи схопили вони Еліс, чи її подруга в безпеці, чи десь тут також.

— Він чекає, що ви зателефонуєте, щойно дістанете Книгу, чи не так?

Шелаг не мала більше сили казати неправду. Вона кивнула.

— Вони дужче зацікавлені в маленькому диску, того ж таки розміру, що й каблучка, та в самій каблучці.

Раптом дівчина з жахом зрозуміла, що розповіла чоловікові навіть більше, ніж він знав.

— Що то за диск? — тепер він вимагав відповіді.

— Я не знаю.

Шелаг почула свій власний крик, коли полум’я торкнулось її шкіри.

— Для чого він? — ще раз запитав чоловік. У його голосі не було емоцій. Шелаг узяло морозом. У кімнаті стояв жахливий солодкаво-нудотний сморід горілої плоті.

Дівчина не могла більше розрізняти слова, оскільки знетямилася від болю. Вона сповзала, падала, відчуваючи, що її голова опускається на груди.

— Вона умліває! Зніміть негайно капюшон!

Із неї стягли матерію, яка чіплялася за порізи та тріщини на шкірі Шелаг.

— Він мав пасувати до каблучки... — Її голос звучав неначе з-під води. — Щось на зразок ключа. До лабіринту...

— Хто ще відає про це? — тепер незнайомець кричав на неї, але вона знала, що більше він її не торкнеться. Її підборіддя впало на груди. Чоловік струснув її. Одне око Шелаг запливло від ударів, але друге було широко розплющене. Вона бачила тільки безліч облич, що з’являлися і зникали з її поля зору. — Вона не усвідомлює...

— Хто? — перепитав чоловік. — Мадам де л’Орадор, Жанна Жіро?

— Еліс, — прошепотіла Шелаг.

Розділ 54

Еліс прибула до Шартра пізно ввечері і знайшла готель. Потім купила карту міста й одразу ж вирушила за адресою, яку знайшла у довіднику. Еліс здивовано поглянула на елегантний будинок із витонченим мідним молоточком над дверима, поштовою скринькою та чудовими квітами на підвіконнях. Еліс не могла уявити, щоб тут жила Шелаг.