Розділ «Лабіринт»

— Вас ніхто не шукає, — промовив незнайомець, Шелаг почула клацання запальнички. — І ніхто за вами не прийде...

— Будь ласка, не робіть мені боляче...

— Ви з Бйо працювали разом?

Шелаг кивнула.

— На мадам де л’Орадор?

Шелаг знову кивнула.

— На її сина Франсуа-Батиста. Я розмовляла тільки з ним...

Вона уже відчувала полум’я близько біля своєї шкіри.

— А як щодо Книги?

— Ні я, ні Ів не знайшли її.

Шелаг відчула, що він, нарешті, прибрав руку із запальничкою.

— Тоді чому Бйо поїхав до Фуа? Ви ж знаєте, що він їздив до готелю, де оселилася пані Таннер.

Шелаг спробувала захитати головою, але її тіло пронизав новий напад болю.

— Він їй щось передав?

— То була не Книга, — тільки й змогла сказати Шелаг.

Перш аніж вона закінчила речення, двері відчинилися, у коридорі почулися приглушені голоси, і знову запахло лосьйоном після гоління та потом.

— Як ви збиралися доставити Книгу пані де л’Орадор?

— Через Франсуа-Батиста... — їй було важко говорити. — Ми мали зустрілися на піку Суларак... Мені дали його телефонний номер. — Шелаг відчула холодну руку в себе на грудях. — Будь ласка, не треба...

— Бачите, наскільки легше, коли ви згодні співпрацювати? А тепер, за хвилину, ви зробите один такий дзвінок для мене.

Шелаг спробувала похитати головою.