Розділ «Лабіринт»

— Чому ви так упевнені, що доктор Таннер не брала каблучки?

— Вона б просто не вчинила цього, — знову скрикнула Шелаг. — Туди заходило багато людей. Будь-хто міг узяти ту каблучку. Доктор Брейлінґ, поліція...

Шелаг раптом замовкла.

— Якщо ви вже згадали про поліцію, — промовив незнайомець, і Шелаг затамувала подих, — то будь-хто з офіцерів міг узяти каблучку. Ів Бйо, наприклад.

Шелаг заклякла, вона відчувала його розмірене й неспішне дихання. Він усе знав.

— Каблучки там не було.

Чоловік важко зітхнув.

— Бйо дав вам каблучку? Щоб ви віддали її своїм друзям?

— Я не розумію вас, — спромоглася сказати допитувана.

Чоловік ударив її знову, але цього разу не долонею, а кулаком.

Із носа Шелаг полилася кров і закапала на підборіддя.

— Чого я насправді не второпаю, — вів далі чоловік, неначе нічого й не сталося, — так це того, чому він не віддав вам і Книги, докторе О’Доннел.

— Він нічого мені не давав, — поперхнулася Шелаг.

— Доктор Брейлінг сказав, що ви покинули табір у понеділок, несучи якусь сумку.

— Він бреше.

— На кого ви працюєте? — промовив чоловік тихо і лагідно. — Скажіть, і все скінчиться. Якщо ваша подруга не причетна до цього, то їй не заподіють жодної шкоди.

— Вона не причетна, — захлипала Шелаг, — Еліс не знає...

Шелаг здригнулася, коли співбесідник знову поклав їй руки на плечі, потім на горло. Їй забракло повітря. Потім він почав душити її, дужче й дужче, аж поки не стиснув її шию неначе сталевим кільцем. Шелаг кидалася в різні боки, намагаючись ухопити бодай трохи повітря, але чоловік був надто сильний.

Тільки-но дівчина збагнула, що от-от знепритомніє, нападник відпустив її. Вона відчувала, як він вовтузиться із ґудзиками на її сорочці, розстібаючи їх один по одному.

— Що ви робите? — прошепотіла Шелаг, здригаючись від його крижаного дотику.