Розділ «Лабіринт»

Еліс швидко крокувала вулицею Барбакан, опускаючи голову щоразу, як проїжджала машина. Вона пройшла повз церкву, потім скоротила шлях повернувши на маленьку вуличку праворуч, що називалася вулицею Ля-Ґаффе.

Хто послав їх?

Еліс ішла дуже швидко, намагаючись триматися в затінку. Важко було сказати, де тут закінчувався один будинок і починався інший. Раптом вона відчула поколювання у потилиці. Зупинившись, дівчина глянула праворуч на гарненький будинок із жовтими стінами, сподіваючись побачити когось у дверях, хто б спостерігав за нею. Але двері були щільно зачинені й віконниці також закрито. Постоявши хвильку, Еліс рушила далі.

Чи, може, не варто їхати до Шартра?

У всякому випадку Еліс розуміла, що справжнє, а не уявне підтвердження того, що вона в небезпеці, тільки посилило її рішучість. Чим більше вона думала, тим дужче впевнювалася, що за цим усім стоїть Оті. Він досі вірив, що вона викрала каблучку. Було ясно: він рішуче налаштований повернути її.

Треба зателефонувати Нубелю!

Еліс знову злегковажила свою власну пораду, бо інспектор так нічого й не вдіяв. Поліціянт Бйо був мертвим, Шелаг зникла. Краще вже не покладатися ні на кого, опріч самої себе.

Еліс підійшла до сходів, що з’єднували вулицю Тріваль із задньою частиною автостоянки, розважливо міркуючи, що коли псевдополіціянти і чекають на неї, то, швидше за все, біля головного входу.

Сходи були звивистими, і по цей бік височіла стіна, що не давала їй змоги роздивитися територію, зате відкривала гарний краєвид усім, хто дивився зверху. Якщо переслідувачі там, то вона дізнається про це занадто пізно.

Є лишень один спосіб перевірити.

Еліс глибоко вдихнула і вибігла сходами нагору, ноги тримали її тільки тому, що венами циркулювала неймовірна кількість адреналіну. Наверху вона призупинилась і роззирнулася навколо. На стоянці було кілька автобусів та машин, але людей було дуже мало.

Авто Еліс стояло достоту там, де вона його й залишила. Усе ще пригинаючись, дівчина попрямувала до своєї машини довгими рядами припаркованих авт. Коли Еліс сіла на переднє сидіння, її руки трусилися. Вона все ще боялася, що чоловіки от-от з’являться перед нею. Еліс досі чула в голові їхні крики. Опинившись у машині, Еліс одразу ж зачинила дверцята і поставила ключ у замок запалювання.

Її очі пильно оглядали усе навколо, руки на кермі аж побіліли. Еліс зачекала, поки від’їде туристичний трейлер і охоронець підійме шлагбаум. Вона натисла на газ і вилетіла з майданчика просто на вихід. Охоронець зойкнув і відскочив убік, та Еліс не звернула на це уваги.

Вона їхала геть від цього місця.

Розділ 52

Одрік Беяр стояв на залізничній платформі Фуа разом із Жанною, чекаючи на потяг до Андорри.

— Десять хвилин, — промовила Жанна. — Ще не пізно. Ти можеш передумати й поїхати зі мною.

Одрік посміхнувся у відповідь на її наполегливість.

— Ти ж знаєш, я не можу.

Утім, Жанна відмахнулася від його слів.