Розділ «Лабіринт»

Цей день був чудовим для подорожі.

Склавши папери, Еліс відзначила про себе, що вона надто чутлива. Тож нема чого розсиджуватися без діла, неначе жертва, чекаючи, поки вчорашні незвані гості знову повернуться.

Вона пояснила, що на день їде до міста у справах, але залишає кімнату за собою.

— На вас чекає якась жінка, мадам, — промовила дівчина за стійкою реєстрації, вказуючи на кімнату для відвідувачів, — я якраз збиралася телефонувати вам до кімнати.

— Справді? — Еліс обернулася. — Вона сказала, чого хотіла?

Дівчина-менеджер заперечно похитала головою.

— Сьогодні вранці вам також прийшло ось це, — додала вона, простягнувши Еліс листа.

— Гаразд. Дякую.

Еліс глянула на марку. Лист надійшов з Фуа вчора. Але вона не впізнала почерк. Еліс уже збиралася розкрити його, коли до неї підійшла відвідувачка.

— Докторе Таннер? — промовила жінка, виглядаючи знервованою.

Еліс поклала листа у кишеню, воліючи прочитати його пізніше.

— Так?

— Маю для вас повідомлення від Одріка Беяра. Він цікавиться, чи не могли б ви зустрітися з ним на цвинтарі?

Жінка видавалася дещо знайомою Еліс, хоча вона не могла достеменно пригадати.

— Я вас знаю? — запитала Еліс.

Гостя трохи вагалася.

— Я з офісу Деніеля Делаґарда, — нарешті швидко відповіла незнайомка. — Notaires[144].

Еліс ще раз придивилася. Вона не пам’ятала, чи бачила її в офісі вчора, але всередині було чимало людей.

— Мосьє Беяр чекає на вас біля склепу Жіро-Бйо.

— Справді? — недовірливо перепитала Еліс. — Тоді чому він не прийшов до мене сам?