Розділ «Лабіринт»

— Ти запам’ятав повідомлення?

Саже кивнув.

— От і добре, — посміхнулася Есклармонд, цілуючи онука в маківку. Потім вона поклала палець до губ, — тільки ж пам’ятай, треба розказувати це лише тим, про кого я тобі говорила. А тепер іди. Чим швидше вийдеш, тим скоріше повернешся і тим більше історій зможеш розповісти пані Алаїс.

— А ви не боїтеся, що за ним будуть стежити? — спитала Алаїс, коли за хлопцем зачинилися двері.

— Саже розумний хлопчик, він знає, що говорити можна тільки з тими, кому було призначене повідомлення, — Есклармонд нахилилася і затулила віконниці. — Хто-небудь знає, що ви тут?

— Тільки Франсуа. Саме він сповістив мене, що ви повернулися.

На обличчі Есклармонд з’явився дивний вираз, але вона нічого не сказала. Хай все залишається так, як є.

Вона сіла за стіл і жестом запросила Алаїс сісти.

— А тепер скажи-но мені, Алаїс, чи була твоя подорож до Без’єра вдалою?

Алаїс зашарілася.

— Ти теж про це чула?

— Уся Каркассона знає. Подейкували про різне. Я стурбувалася, почувши про це, і поспішила швидше приїхати одразу після нападу на тебе.

— Ти й про нього вже знаєш? Ти так і не дала ніякої звістки про себе, тож я гадала, що тебе досі немає в місті.

— Усе було інакше. Я повернулася до Шато того-таки дня, коли тебе знайшли, але Франсуа не дозволив мені ввійти. За наказом твоєї сестри ніхто не міг відвідати тебе без її особистого дозволу.

— Він нічого не казав мені, — збентежено промовила Алаїс, — і Оріана, звичайно, теж, хоча це мене дивує менше.

— Чому?

— Оріана наглядала за мною зовсім не через любов до мене, або мені просто так здалося, — Алаїс зробила паузу. — Пробач, будь ласка, що я не попередила тебе про свої плани, але час між рішенням та власне його виконанням був надто коротким і не дав змоги цього зробити.

Есклармонд тільки відмахнулася.

— Дозволь розповісти тобі, що сталося, поки тебе не було. Кілька днів потому, як ти залишила Шато, приїхав чоловік і розпитував про Рауля.

— Рауля?