Розділ «Лабіринт»

Проте чоловіки не опустили зброї й не підняли заборол.

— Я наполягаю, щоб ви...

Раптом у дверях з’явився хтось у червоному, і, на нещастя Алаїс, увійшла її сестра Оріана.

— Сестро! Що привело тебе сюди та ще й у такий спосіб?

— Я прийшла на прохання нашого батька, щоб супроводити тебе назад до Шато Комталь. Те, що ти несподівано залишила вечірню службу і зникла кудись, уже дісталося і його вух. Боячись, що з тобою може трапитися щось жахливе, він відправив мене на розшуки.

«Брешеш», — промайнуло в голові у Алаїс.

— Він ніколи б так не подумав, якби ти сама не змусила його до цього, — одразу ж заперечила вона. — А забирати мене з такими до зубів озброєними охоронцями теж його ідея?

— Ми всі дуже переживаємо за тебе, — запевнила її сестра, злегка посміхаючись, — зізнаюся, вони-таки трохи перестаралися.

— Тобі немає жодної потреби перейматися цим. Коли я буду готова повернутися до Шато Комталь, я прийду туди сама.

Алаїс раптом зрозуміла, що Оріана не зважає на неї. Її очі пильно оглядали кімнату. Алаїс відчула у животі холод. Невже Оріана підслуховувала їхню з Есклармонд розмову?

Вона одразу ж змінила тактику:

— А з іншого боку, я можу приєднатися до вас зараз. Я закінчила тут свої справи.

— Справи, сестро?

Із цими словами Оріана почала блукати кімнатою, пробігаючи руками по спинках стільців та по поверхні столу. Вона підняла віко однієї зі скринь, що стояла в кутку, потім із грюкотом опустила його. Алаїс схвильовано спостерігала за старшою сестрою.

Потім Оріана зупинилася на порозі приймальні Есклармонд.

— Що ти тут робиш, sorcière[106], — нарешті промовила з презирством, уперше звернувшись до Есклармонд, — ліки та закляття для божевільних? — Вона з відразою заглянула до кімнати, потім негайно відступила. — Чимало людей стверджують, що ти є відьмою, Есклармонд із Сервіана, або faitilhièr[107], як кажуть місцеві мешканці.

— Як ти смієш говорити з нею таким тоном? — крикнула Алаїс.

— Буду дуже рада показати вам усе, пані Оріано, якщо ваша ласка, — спокійно відповіла Есклармонд.

Оріана раптом схопила Алаїс за руку.

— З тебе вже досить, — просичала вона, впиваючись нігтями у ніжну шкіру Алаїс. — Ти ж сказала, що готова повернутися до Шато Комталь, то ходімо з нами.