Розділ «Лабіринт»

За кілька хвилин вона була вже вільною.

Розділ 35

Будинок Есклармонд стояв у затінку Балтазарської вежі.

На мить Алаїс зупинилася, перш аніж постукати у двері, спостерігаючи крізь велике вікно, що виходило на вулицю, як її подруга з’являється десь ізсередини будинку. Есклармонд була одягнена в просту зелену сукню, її волосся, подекуди вкрите сивиною, було зібране на потилиці.

«Я знаю, що маю рацію», — подумала дівчина.

Алаїс відчула порив ніжності. Тепер вона була певна: її підозри цілком правильні. Есклармонд подивилася нагору. Одразу ж посміхнулася, підняла руку і привітно помахала їй.

— Алаїс, я дуже рада тобі. Саже і я вже затужили за тобою.

Знайомий аромат трав та спецій одразу нахлинув на Алаїс, щойно вона переступила поріг єдиної кімнати на першому поверсі. У центрі кімнати на вогні кипіла вода в каструльці. Стіл, ослінчик і два стільці розмістилися уздовж стіни.

Важкі портьєри відділяли вхідну частину кімнати від задньої. Саме там Есклармонд давала свої поради. Оскільки зараз у неї не було відвідувачів, то портьєра була відхилена, і за нею виднілися глиняні горщики, що стояли рядком на довгих полицях. Букети квітів та пучечки висушених трав звисали просто зі стелі. На столі стояла лампа, ступка й товкач — двійник такого ж самого, як у Алаїс. Це був весільний подарунок від Есклармонд.

Неподалік стояла драбина, нею Есклармонд і Саже підіймалися на узвишшя, на якому спали. Зараз хлопчик сидів саме там і навіть скрикнув, побачивши, хто до них прийшов. Він зістрибнув униз по щаблях та обійняв дівчину за талію. Одразу ж по цьому він узявся розповідати про всі ті речі, які бачив і зробив відтоді, як вони зустрічалися востаннє.

Саже був чудовим оповідачем історій, він наповнював їх прекрасними описами та барвами, а його бурштинові оченята починали світитися від хвилювання, коли він говорив.

— Саже, треба, щоб ти передав кілька листів, — сказала Есклармонд, давши йому трохи відсапнути. — Пані Алаїс пробачить тобі.

Саже вже хотів був заперечити, але, глянувши на свою бабусю, одразу ж передумав.

— Це не забере в тебе багато часу, — додала вона.

Алаїс розкуйовдила йому волосся.

— Ти дуже спостережливий, Саже, і маєш прекрасний хист розповідача. Можливо, одного дня ти станеш поетом, коли виростеш.

Він похитав головою.

— Я хочу бути рицарем, пані. Я хочу битися.

— Саже, — суворо повторила Есклармонд, — а тепер послухай мене.

Есклармонд називала імена людей, яких повинен був відвідати хлопчик, а потім переказала йому звістку про те, що за три дні двоє катарських священиків з Альбі прийдуть у гайок на сході від передмістя Сен-Мігель.