Розділ «Лабіринт»

До її подруги і наставниці Есклармонд часто зверталися закохані, воліючи повернути чи завоювати чиюсь прихильність, ніжність та любов.

Підігріте вино, змішане з м’ятним листям, пастернаком, травою «люби-мене» (щоб коханий був плідним) та жмутком жовтих примул. Шануючи Есклармонд, Алаїс, однак, завжди відмовлялася від приворотів, вважаючи їх забобонами. Вона не вірила, що кохання можна дістати обманом чи так легко купити.

Вона знала, що інші знахарі часто-густо пропонували небезпечні ритуали чорної магії, здатні причарувати зрадливця або зашкодити йому. Есклармонд застерігала її від цих темних сил, що були очевидним доказом панування диявола на землі. З лихих дій не вийде нічого доброго.

Сьогодні вперше в житті Алаїс зрозуміла, що може штовхнути жінку на такі відчайдушні кроки.

— Filha![103]

Алаїс аж підскочила.

— Де ти була? — промовив Пелетьє, захекавшись. — Я шукаю тебе повсюди.

— Я не чула вас, Paire[104], — відповіла Алаїс.

— Підготовка до оборони Ціутата розпочнеться, щойно віконт приєднається до дружини і сина. Попереду нас чекають дні, коли важко буде звести дух.

— Як ти гадаєш, коли приїде Симеон?

— За день чи два, — насупився батько. — Шкода, що я не переконав його їхати з нами. Проте він упевнений, що йому буде безпечніше серед своїх людей. Можливо, він має рацію.

— А коли він приїде, — наполягала Алаїс, — ти вирішиш, що слід робити? Маю деякі думки про...

Алаїс раптом замовкла, розуміючи, що спершу їй варто перевірити свої припущення, щоб не пошитися в дурні перед батьком. Та Симеоном.

— Думки? — зацікавився Пелетьє.

— Та нічого, — швидко відповіла Алаїс, — я просто хотіла запитати, чи зможу бути присутньою, коли ви знову зберетеся поговорити.

Вона помітила, як на обличчі батька промайнув страх, бачила, що йому важко зголоситися на це.

— Зважаючи на те, як ти нам уже допомогла, — нарешті промовив він, — я гадаю, що ти можеш послухати ухвалу, яку ми винесемо. Хоча, — Пелетьє підняв палець на знак попередження, — маєш чітко усвідомлювати, що ти там лише споглядач. Більше ніякої активної участі в цій справі аж до самого кінця! Я не хочу, щоб ти знову ризикувала.

Усередині Алаїс зародилося сподівання: «Я переконаю його в іншому, коли прийде час».

Алаїс опустила очі і смиренно склала руки на колінах.

— Звичайно, Paire. Я підкоряюся вашій волі.