Дорога

— Ш-ш-ш. Все добре.

— Мені приснився поганий сон.

— Я так і подумав.

— Разказати?

— Якщо хочеш.

— У мене був заводний пінгвін. Такий, знаєш, який махає крилами і смішно перекидається. Ми сиділи в нашому старому будинку, а він з'явився з-за рогу. Але його ж ніхто не заводив! Стало так страшно!

— Ще б пак.

— Набагато страшніше, ніж я тобі розповідаю.

— Знаю, сни іноді бувають дуже страшними.

— А чому він мені наснився?

— Цього я не знаю. Але тепер уже нема чого боятися. Я підкину гілок в багаття, а ти постарайся заснути.

Хлопчик помовчав, а потім сказав:

— А у нього навіть заводний ключ не повертався.

Знадобилося чотири з гаком дня, щоб подолати засніжений схил гори. Та й потім ще подекуди траплялися скупчення снігу на особливо крутих поворотах, а сама дорога була чорна і мокра через те, що зверху потоками сповзала рідка багнюка; в деяких місцях вона затопила полотно дороги і текла вниз по укосу. Вийшли до вузької горловини ущелини, на дні якої в темряві шуміла річка. Стояли і слухали.

На протилежному боці каньйону — високі скелі і тонесенькі чорні дерева, судорожно чіпляються за схили. Шум річки став тихіший. Потім знову посилився. Знизу повіяло холодом. До річки добиралися цілий день.

Залишили візок на парковці і пішли по лісі. З боку річки долинали громоподібні звуки. Водоспад. Вода спрямовувалася вниз з кам'яного обриву і, падаючи з вісімдесяти футової висоти, розбивалася об поверхню водойми. У повітрі висіла хмара сірого водяного пилу. Запах води. Тягне холодом. Мокра галька на березі. Стояв і спостерігав за хлопчиком. Ось це так! — Вигукнув син. Не міг відірвати очей від річки.

Сів навпочіпки, і набрав пригорщу гальки, і понюхав камінчики, і потім зі стуком висипав їх на землю. Круглі, відполіровані, схожі на скляні кульки або на льодяники, тільки кам'яні, з прожилками і смужками. Темні вкраплення і блискучі піщинки кварцу, блискучі у вологому від річкового туману повітрі. Хлопчик підійшов до річки, присів, вмився чорною водою.

Водоспад спадав у водойму майже посередині, утворюючи сіру вируючу воронку. Вони стояли пліч-о-пліч і голосно розмовляли, намагаючись перекричати рев води.

— Холодно?

— Вода крижана.