Задача трьох тіл

    - Це дуже рідкісний феномен. Виняток із правила. Може, в морі вогню утворюється темна пляма - щось на зразок хмари, яка проходить над великим отвором у зовнішній сфері.

    Ван вказав на мідну кулю:

    - Це і є твоя модель, правильно?

    - Так. Я побудував машину, що відтворює механіку Всесвіту. Складний привід моделює сили, які панують в морі вогню. Закони, що керують рухом сфер, ґрунтуються на розподілі полум'я і течіях в вогняному морі. Я вивів їх дослідним шляхом за сотні років спостережень.

    - Твоя сфера може розширюватися і стискатися?

    - Звичайно. Якраз зараз вона повільно стискається.

    Ван поєднав поглядом точки на перилах, які огороджували платформу, з краєм мідної кулі, і переконався, що Мо-цзи говорить правду.

    - І в ній є інша?

    - Само собою. Внутрішня сфера теж рухається за допомогою складного механізму.

    - Це воістину чудова машина! - Щиро захопився Ван. - Але де ж великий отвір, через яку у внутрішню сферу проникають сонячні промені?

    - Його нема. На внутрішній поверхні зовнішньої сфери я встановив ліхтар, що імітує отвір. Джерелом світла в ньому служить люмінесцентне речовина, зібрана у тисяч світлячків. Потрібно холодне свічення, тому що внутрішня сфера зроблена з світлопроникного гіпсу, який погано проводить тепло. Якби я поставив звичайний світильник, всередині сфери ставало б дуже жарко, а так проблема вирішена, і спостерігач може перебувати там тривалий час.

    - Усередині є людина?!

    - Так. Мій помічник стоїть в центрі сфери на підставці, забезпеченій колесами. Після того, як ми приводимо змодельований Всесвіт у відповідність з реальним, рух моделі починає відображати майбутні переміщення сонця. Помічник записує всі дані, і ми отримуємо точний календар. Ось вона - мрія сотень попередніх цивілізацій! Схоже, ти прийшов вчасно. Згідно з передбаченнями моєї моделі, скоро почнеться Ера Порядку доржиною у чотири роки. Імператор У з династії Хань тільки що віддав наказ про регідрацію, заснований на моєму прогнозі. Дочекаємося сходу сонця!

    Мо-цзи викликав ігровий інтерфейс і злегка прискорив час. Червоне сонце встало над горизонтом, і лід на незліченних озерах почав танути. До цього моменту все було покрито шаром бурого пилу - не зрозуміти, де лід, а де земля; але зараз водойми перетворилися в дзеркала, наче відкрилося безліч очей. Звідси, з висоти, Ван не міг розрізнити подробиці регідраціі, зате бачив людей, які збираються на берегах, немов мурахи, які по весні вилазять з мурашника. Світ знову оживав.

    - Не хочеш приєднатися до цього торжества життя? - Поцікавився Мо-цзи, вказуючи на натовпи внизу. - Знову відроджені жінки жадають любові. Навіщо тобі залишатися тут, нагорі? Гру закінчено. Я виграв.

    - З точки зору практичної механіки твоя модель Всесвіту вельми вражає. Але що стосується твоїх передбачень... Можна мені скористатися телескопом? Хочу дещо з'ясувати.

    - Зроби собі послугу. - Мо-цзи запрошуюче змахнув рукою в бік великого телескопа.

    Ван підійшов до приладу.

    - Я хочу подивитися на сонце. Це можливо?

    Мо-цзи дістав кругла чорна скельце: