Задача трьох тіл

    - Ні. Навіть справжні вчені іноді обманюються і присвячують своє життя невірним теоріям. Але є один тип людей, яких псевдовчені бояться, як вогню: циркових ілюзіоністів. По суті, саме фокусники викрили багато трюків псевдовчених. Нічого дивного, що не якийсь книжковий хробак, а ти, досвідчений поліцейський, розпізнав грандіозну змову.

    - Ну-у, є люди і спритніші за мене. Ті, хто біля керма, знають про змову. Так, вони спочатку підняли мене на сміх, але це тому, що я виклав свої міркування не тому, кому слід. Пізніше мій колишній командир, генерал Чан, влаштував мені прочуханку; і все одно я тільки хлопчик на побігеньках, не більше. Ну ось, тепер ти знаєш стільки ж, скільки і я.

    - Наступне питання: до чого тут армія?

    - Ось і я спершу не врубався. Все питав, питав, а мені відповідали, мовляв, раз війна, отже, само собою, армія дуже навіть причому. Я теж думав, як ти: жартують вони чи що? Але нічого подібного, вони зовсім не жартують. Армія в повній бойовій готовності. Таких Бойових Командних Центрів по світу розкидано більше двох десятків. А над ними - загальна командна структура, про яку взагалі ніхто нічого не знає.

    - Але хто противник?

    - А хрін його знає! Натовці не вилазять з нашого Генерального штабу, офіцери нашої армії працюють прямо в Пентагоні. А з ким воюємо - нічого не зрозуміло.

    - Дикість якась... Ти впевнений, що все це так і є?

    - Купа моїх колишніх товаришів по службі тепер стали генералами, так що дещо мені все-таки відомо...

    - І ЗМІ ще нічого не пронюхали?

    - У тому-то й річ: всі країни примудряються поки що тримати язики за зубами. Одне ясно: ворог неймовірно сильний. Командування в жаху! Я добре знаю генерала Чана, він з тих, хто не боїться нікого і нічого; нехай хоч небо на голову впаде - не здригнеться. Але я бачу - він боїться, і боїться чогось такого, в порівнянні з чим небо, яке звалилося на голову - дрібниця, про яку й говорити не варто. Вони всі налякані до усрачки, і віри в перемогу нема ні у кого.

    - Якщо це правда, тоді всі ми тим більше повинні боятися!

    - Власне, так воно і є - кожен чогось боїться. Ворог теж боїться, і чим він потужніший, тим більше у нього є що втрачати і тим сильніший його страх.

    - І чого, по-твоєму, боїться ворог?

    - Вас! Людей науки! Але що найнезрозуміліше: - чим далі область досліджень відходить від практики - тобто всякі там незрозумілі теорії на зразок тих, якими займалася Ян Дун - тим сильніше ворог боїться. Вони бояться вас більше, ніж ти підморгуючого Всесвіту. І найстрашніше для них - це ваш прогрес в теоретичних науках. Ось чому ворог такий безжалісний. Якби вбивство вчених вирішило проблему, ви усі зараз вже були би на тому світі. Однак коли вмирає один вчений, його місце займає інший, тому найефективніший метод - заплутати вам мізки. Коли ніхто не розбере, де правда, де брехня, науці кінець.

    - Ти хочеш сказати, вони бояться фундаментальної науки?!

    - Саме так!

    - Але ж мої дослідження - це зовсім не те, чим займалася Ян Дун! Наноматеріал, над яким я працюю - не фундаментальна теорія. Просто дуже міцний, можна сказати, надміцний матеріал. Яку загрозу він може представляти для ворога?

    - Твій випадок особливий. Зазвичай вони з прикладниками не заморочуються. Однак, можливо що твій наноматеріал лякає їх до чортиків.

    - І що мені робити?

    - Продовжувати працювати, як раніше. Це кращий спосіб завдати противнику шкоди. І не суші собі голову тим проклятим відліком. Захочеш розслабитися після роботи - пограй в ту гру. А раптом якщо ти переможеш в ній, це якось посприяє справі...