Задача трьох тіл

    Засідання відбулося під гігантським Маятником. (Коли про це читав Ван Мяо, він весь час згадував Сесію асамблеї ООН з гри "Три тіла". Великий Маятник був одним з нечисленних реально існуючих на Трисолярісі об'єктів.)

    Вибір місця викликав здивування у більшості радників. Ера Хаосу ще не скінчилася; маленьке сонце тільки-но зійшло, але могло в будь-який момент зайти. Стояв холод, і багато хто з присутніх одягнули костюми з електропідігрівом. Велетенський Маятник велично розтинав морозне повітря, відкидаючи на землю довгу рухому тінь. Здавалося, ніби це крокує велетень, що головою дістає до неба. Під пильними поглядами присутніх правитель зійшов на п'єдестал монумента і натис на червону кнопку.

    Обернувшись до радників, правитель сказав:

    - Я тільки що відключив живлення Маятника. Під впливом опору повітря він поступово зупиниться.

    - Але чому, правитель? - Запитав один з радників.

    - Ми всі знаємо, яке значення надавалося маятникам в нашій історії. Їх зводили з метою приспати Бога. Але більше нам не потрібно Його присипляти, бо Він тепер благоволить до нас.

    Всі мовчали, обдумуючи сказане. Маятник хитнувся три рази, і тільки тоді один з радників здогадався:

    - Земля відповіла?

    - Так, - кивнув правитель. - Півгодини тому я прийняв рапорт. Прийшла відповідь на попередження, надіслане Землі.

    - Так скоро! Минуло всього вісімдесят шість тисяч годин. Це означає... це значить...

    - Це означає, що Земля знаходиться всього в сорока трьох тисячах світлових годин від нас.

    - Але тоді це має бути найближча до нас зірка?!

    - Саме так. Ось чому я кажу, що Бог благоволить до трисоляріан.

    Присутні впали в екстаз, але оскільки вони намагалися стримувати емоції, збори стали нагадувати вулкан перед вибухом. Правитель розумів, що не можна давати вихід почуттям, це слабкість, це небезпечно. Тому він охолодив запал присутніх цебром холодної води:

    - Я вже наказав нашому флоту повернути до потрібної зірці. Але діла не такі райдужні, як може здатися. Судячи з того, що нам стало відомо, флот летить назустріч неминучій загибелі.

    Радники затихли.

    - Хто-небудь розуміє, чому я прийшов до такого висновку?

    - Я розумію, - озвався радник з науки. - Ми ретельно вивчили перші послання з Землі. Найбільшої уваги заслуговує історія земного людства. Давайте подивимося на факти. Їх суспільству знадобилося більше ста тисяч земних років, щоб розвинутися від мисливців-збирачів до хліборобів. Перехід до промислової епохи зайняв кілька тисяч років. Але від початку промислової епохи і до вступу в еру атома пройшло всього двісті земних років. А в інформаційну еру людство вступило всього через кілька десятків років. Здатність цієї цивілізації до прискорення прогресу вражає і лякає. Для жодної з двохсот трисоляріанських цивілізацій, включаючи і нашу, не характерний такий прискорений розвиток. На Трисолярісі прогрес науки і техніки йде рівномірно або навіть показує тенденцію до уповільнення. У нашому світі усі стадії займають приблизно однаковий період часу, розвиток йде стійко і розмірено.

    Правитель кивнув.

    - Безсумнівно одне: коли через чотири мільйони п'ятсот тисяч годин міжзоряний флот досягне Землі, рівень її технології набагато перевершить наш, оскільки розвиток земної цивілізації йде по експоненті. Шлях трисоляріанського флоту далекий і важкий, йому належить подолати дві хмари міжзоряного пилу. Швидше за все, до мети добереться тільки половина кораблів, інші загинуть по дорозі. І після всіх труднощів вони виявляться в повній владі набагато більш могутньої земної цивілізації. Це не експедиція, це похоронна процесія.