Задача трьох тіл

    - Не смійте говорити про мого батька! - Люто відрубала Е. - Це наша з матір'ю справа. І не суньте туди свій ніс!

    - Твоя правда, - холодно відповів чоловік Шао Лінь. - Я всього лише передаю слова твоєї матері.

    Е глянула на шикарний особняк з квартирами для вищого партійного керівництва. Шао Лінь стежила за цією сценою нишком, піднявши куточок віконної фіранки. Не вимовивши більше жодного слова, Е нахилилася, взяла доньку за руку і пішла, щоб більше ніколи не повернутися.

* * *

    Е довго шукала хоч якісь відомості про чотирьох дівчаток-хунвейбінок, які вбили її батька, і нарешті знайшла трьох з них. Всі вони були свого часу вислані в сільську місцевість [58], а тепер повернулися в місто. В жодної не було роботи. Довідавшись їх адреси, Е написала кожної короткого листа з проханням зустрітися на спортмайданчику, де помер її батько. Просто поговорити, нічого більше.

    Е не збиралася мстити. Тоді, на базі "Червоний Берег", вона помстилася разом всьому людству, включаючи і хунвейбінів. Але їй хотілося почути від цих вбивць слова каяття, хотілося дізнатися, чи збереглася в них хоч щось людське...

    У той день після лекцій Е чекала на спортмайданчику. Особливих надій вона не мала. Проте в призначений час колишні хунвейбінки з'явилися в умовленому місці.

    Е упізнала їх здалеку: всі три були одягнені в непопулярну нині військову форму. Коли вони підійшли ближче, стало ясно, що це та ж сама форма, яку вони носили під час "мітингу боротьби". Одяг прали стільки раз, що він абсолютно вицвів; всюди рясніли заплатки. Крім форми, більше нічого спільного у цих жінок з тими молодими і на вигляд такими хоробрими хунвейбінками не було. Вони втратили не тільки молодість, але і дещо ще.

    Е відразу кинулося в очі, що ці три жінки, колись немов відлиті по одній формі, тепер разюче відрізнялися одна від одної. Одна страшно схудла; одяг висів на ній, як на вішалці, спина зігнулася, наче під тягарем років, волосся мало жовтуватий відтінок. Інша розтовстіла так, що кітель не застібався. Недбала стрижка, обвисла шкіра на обличчі... Схоже, труднощі життя позбавили її всякої жіночності, залишивши у спадок лише тупість і грубість. Третя ще не зовсім позбулася колишньої юнацької привабливості, але один рукав її кітеля був пустий і бовтався при ходьбі.

    Три колишні хунвейбінкі стояли перед Е в ряд - так само, як стояли колись перед Е Чжетаем - і намагалися надати собі хоч дещицю давно втраченої гідності, але марно. Демонічна духовна енергія, яка розпирала їх в минулому, зникла. Обличчя худої було схоже на мишачу мордочку. Тупа фізіономія товстухи не виявляла взагалі нічого. Однорука втупилася в небо.

    - Мабуть думала, ми не наважимося прийти? - Зухвало спитала товстуха.

    - Я вирішила, що добре б побачитися, - відповіла Е, - і закрити деякі сторінки минулого.

    - А вони і так закриті. Вже ти-то мала б це знати! - Голос у худої зривався на вереск, ніби вона чогось боялася.

    - Мені просто хочеться поговорити по душах.

    - Ага, чекаєш, що ми покаємося? - Процідила товстуха.

    - Ви не вважаєте, що вам не слід було б це зробити?

    - А хто покається перед нами? - Запитала Однорука.

    - З нас чотирьох, - заговорила товста, - три підписалися під Агітплакатом в гімназії при Університеті Ціньхуа. Революційні походи, великі мітинги на Тяньаньмень, міжусобні війни Червоної охорони, Перший Червоний штаб, Другий Червоний штаб, Третій Червоний штаб, Західні пікети, Східні пікети, Комуна Нового Пекінського університету, Червонопрапорна військова бригада, Червоний Схід - ми пройшли через всі віхи історії Червоної охорони від її народження до смерті.

    Естафету перейняла однорука:

    - Під час стоденної війни в Ціньхуа дві з нас опинилися у Цзінганському гірському корпусі, дві інші - у фракції Чотирнадцятого квітня. Я з однієї тільки гранатою пішла на саморобний танк Цзінганської фракції. Гусеницями мені розчавило руку. Мої плоть, кров, і кістки були втиснуті в бруд. А мені було всього п'ятнадцять! [59]