Задача трьох тіл

    Я не помітив, як ззаду підійшов батько. Він запитав, чи пам'ятаю я той маленький скелет динозавра. Ще б не пам'ятати - під час розробки одного нафтового родовища знайшли майже повний скелет динозаврика. Батько купив його за шалені гроші і встановив в саду при дідовому особняку.

    А потім батько сказав ось що:

    "Майк, я розповідав тобі про те, як вимерли динозаври: на Землю впав астероїд; світ спочатку перетворився на море вогню, а потім занурився в довгу еру темряви й холоду... Одного разу вночі ти прокинувся від кошмару - тобі наснилося, ніби ти потрапив в ту жахливу епоху. Зараз я скажу тобі те, що хотів сказати тієї ночі: якби ти насправді жив в крейдяному періоді, тебе можна було б вважати щасливчиком. Час, в який ми живемо, набагато страшніший. Види тварин вимирають зараз набагато швидше, ніж в пізньому крейдяному періоді. Нинішню епоху з повним правом можна було б назвати епохою масового вимирання. Синку, те, чому ти став свідком сьогодні, - лише незначний епізод в набагато більш грандіозному процесі. Ми можемо прожити без морських птахів, але ми не можемо прожити без нафти. Ти в змозі уявити собі життя без нафти? Пам'ятаєш той чудовий "феррарі", яку я подарував тобі на твій минулий день народження і пообіцяв, що ти зможеш сісти за кермо, як тільки тобі виповниться п'ятнадцять? Але без нафти "феррарі" лише купа металобрухту. Коли тобі хочеться відвідати дідуся, ти сідаєш в мій особистий літак; якихось десять годин - і ти по той бік океану. Але без нафти тобі довелося б бовтатися в морі на вітрильнику більше місяця. Такі закони цивілізації: перш за все треба забезпечити існування і комфорт людської раси. Інше другорядне".

    Батько покладав на мене великі надії, але я їх не виправдав. Очі нещасних гинучих в нафті птахів переслідували мене всі наступні дні і визначили подальше моє життя. Коли мені виповнилося тринадцять, батько запитав, ким я хочу стати, коли виросту. Я відповів: хочу рятувати життя. Насправді моя мрія не була такою всеохоплюючою, я всього лише хотів рятувати види, яким загрожує вимирання: не дуже красиву пташку, непоказного метелика, жука, на якого ніхто ніколи не звернув би уваги... Пізніше, вивчаючи біологію, я спеціалізувався на охороні птахів і комах. З моєї точки зору, я займаюся великою справою. Порятунок птахів або комах нітрохи не менш важливий, ніж порятунок людей. "Усі життя мають однакову цінність" - такий основний принцип загальновидового комунізму.

    - Як ви сказали? - Е подумала, що їй почулося.

    - Загальновидовий комунізм. Це ідеологія, яку я сам розробив. Або віра - називайте, як хочете. Її основне переконання - що всі види на Землі створені рівноцінними.

    - Це далекий від практичного життя ідеал. Наші сільськогосподарські культури - теж живі образи. Коли мова йде про виживання людства, рівності, про яку ви говорите, бути не може.

    - Рабовласники в давні часи напевно думали про своїх рабів приблизно так само. І не забудьте про технології: настане день, коли людство буде виробляти їжу на фабриках. Тому закласти ідеологічні і теоретичні основи слід заздалегідь. Справді, загальновидовий комунізм - це природне продовження Загальної декларації прав людини. Французька революція відбулася двісті років тому, а ми з тих пір не просунулися ні на крок. Якщо поглянути під таким кутом зору, стає видним все лукавство і егоїзм людської раси.

    - Як довго ви маєте намір тут залишатися?

    - Не знаю. Якщо знадобиться, присвячу цьому все життя. Таке прекрасне почуття! Але де вам його зрозуміти...

    Еванс явно втратив інтерес до бесіди. Сказавши, що йому потрібно працювати, він підхопив пилку з лопатою і зібрався йти. Прощаючись, він подивився на Е такими очима, немов розгледів в ній щось незвичайне.

    На зворотному шляху один з її колег процитував есе Голови Мао "Пам'яті Бетюна":

    - "Шляхетний і чистий, людина кришталевої чесності, чужий вульгарним інтересам". - Він зітхнув. - Виявляється, є на світі люди, які і справді можуть жити за такими принципами...

    Інші теж висловили як захоплення, так і суперечливі почуття, викликані в них цією людиною.

    - Якби таких людей, як він, було більше, - сказала Е, в першу чергу, напевне, звертаючись до самої себе, - то все пішло б зовсім по-іншому...

    Зрозуміло, ніхто не вловив прихованого сенсу її слів.

    Начальник групи дослідників повернув розмову в робоче русло:

    - Боюся, нам не дозволять будувати тут. Начальство забракує.

    - Чому? З усіх можливих місць у цього найкраща електромагнітна обстановка.

    - А як щодо життєвої обстановки? Товариші, не концентруйтеся тільки на технічній стороні справи. Подивіться, яка тут злидні! Чим бідніше село, тим хитріші його жителі. Розумієте, що я хочу сказати? Якщо розмістити тут обсерваторію, то c місцевими будуть постійні клопоти. Тутешні мешканці будуть дивитися на астрономічний комплекс як на товстий кусень, від якого не гріх відгризти шматок!