Повелителі мечів

- Що трапилося?

- Мабуть, Гландит відчув, що його чаклун зійшов з розуму.

- З чого ти взяв?

- Він летить до нас на звірах Хаосу. Корум вклав шпагу в піхви.

- Добре. Зустрінемося внизу. Я не можу повернутися колишнім шляхом.

Він переступив через труп Ертіля, відкрив двері, і почав спускатися зі сходів. Позаду лунали тужливі крики тварин, які вимагали, щоб

їх випустили з кліток.

***

Вийшовши на вулицю, Корум взяв Раліну за руку і змусив її увійти до будівлі.

- Залишайся тут, Раліна. Зараз це найбезпечніше місце. Прошу тебе, виконай моє прохання.

Ляскання крил чулося все виразніше. Гландит був зовсім близько.

Корум і Джері вибігли на центральну площу міста, завалену камінням та щебенем. Денледіссі були нечисленні. Безсумнівно, багато з них

загинули в сутичці з герцогом Тиром. І тим не менше над містом Оз кружляла щонайменше дюжина чорних тварюк.

Радісний крик пролунав у небі, і відлуння його прокотилося по руїнах стародавнього міста:

- Корум! - Гландит-а-Край впізнав свого ворога. - Куди поділися твої чарівні рука і око, шефанго? Може, їх забрав у тебе диявол,

якому ти продав свою душу? - І герцог Край голосно розсміявся.

- Значить, нам все-таки судилося загинути від рук мабденів, - спокійно сказав Корум, дивлячись, як звірі Хаосу сідають на дальньому

кінці площі. - Приготуємося померти гідно, Джері.

Гландит-а-Край, пробираючись між уламками повалених будівель, повільно йшов вперед. За ним невідступно слідували денледіссі.

- Я викликаю тебе на бій, герцог Край! - Крикнув Корум, сподіваючись, що йому вдасться врятувати Джері і Раліну. - Чи згоден ти