Повелителі мечів

- Що ж, непогано придумано, Принц у Червоній Мантії І давай не втрачати часу.

Вони скакали щодуху, зрідка ховаючись від збройних загонів вадагів, які патрулювали ліс і люто билися один з одним. Дивлячись на

збожеволілих співвітчизників, Корум насилу стримувався від сліз.

Побачивши башти замку Ерорн, він з полегшенням зітхнув. Сніг давно розтанув, почалася весна, на деревах набухли бруньки.

У прекрасному настрої спішилися мандрівники біля воріт замку, але настрій у них швидко зіпсувалося.

Вони зовсім забули про слуг.

Зілля, яке залишив їм Джері, мабуть, діяло недовго. Трупи валялися скрізь, а один із слуг повісився у музичному фонтані, який не

перестаючи видавав різкі протяжні звуки.

Поховавши померлих, мандрівники спустилися а печеру, де стояв готовий до відплиття баркас, і через кілька годин вийшли у відкрите

море. надрагські острова лежали в двох днях шляху від замку Ерорн.

***

Дивлячись на безмежне море, Корум згадав свої поневіряння по різних вимірах, яким він втратив рахунок. Вадагський принц

навіть в думках не міг уявити, що Множинний всесвіт складається з мільйонів сфер, а кожна сфера - з безлічі вимірів. Він з жахом думав про те, що на всіх цих незліченних світах розумні створіння б’ються і знищують один одного.

- Послухай, Джері, невже на світі немає такого місця, де панував би вічний спокій? - Запитав він. Джері-а-Конел знизав плечима.

- Може, воно і є, але мені не довелося там побувати. Я чув безліч легенд про наше прекрасне минуле і не менш прекрасне

майбутнє. Мандруючи по світу, я спостерігав найрізноманітніше “минуле” і “майбутнє”, але запевняю тебе, друже мій, жодне з них не було

прекрасним.

Човен сильно захитало. Корум наліг на кермо. Хвилі ставали все вище і вище.

Раліна вказала рукою вдалину.

- Блукаючий Бог! Дивіться, він знову тягне за собою сіті