Повелителі мечів

- Можливо, Блукаючий Бог пізнав спокій, - задумливо сказав Корум, дивлячись услід гігантові.

- Це не так. - Джері погладив Базиліо, який злякано вертів головою.

На наступний день мандрівники підійшли до надрагських островів. Здалеку здавалося, що вони потопають у зелені, але поблизу стали

видні руїни міст і згарища сіл.

- Найбільший острів, - пояснив Корум. - Маліфуль, де в колишній столиці Оз живе надрагський чаклун Ертіль. Нам треба поспішати:

мені здається, я знову починаю відчувати колишню лють…

***

Баркас причалив до безлюдного кам’янистого берега неподалік від напіврозвалених фортечних стін міста Оз.

- Лети, Базиліо, - наказав Джері. - Покажи нам дорогу.

Вони пішли за чорно-білим котом, який намагався летіти як можна повільніше, і, насилу пробираючись по завалених камінням вулицях,

наблизилися до високого будинку. Базиліо двічі облетів напівпрозорий купол, який перебував на плоскому даху, і опустився на плече

Джері-а-Конела.

Крилатий кіт викликав у Корума роздратування. Воно було нічим не обгрунтовано, але вадагський принц добре розумів його причини. Він

кинувся до дверей будівлі, але вони виявилися замкненими зсередини.

- Якщо ми зламаємо двері, - прошепотів Джері, - нас одразу виявлять.

Дивися, наверх ведуть кам’яні сходи.

Вони швидко піднялися на дах, обережно підповзли до купола, заглянули всередину.

Склянки і бульбашки на полицях… Мавпи і щури в клітинах… Котли, з яких йшла пара… надрагський чаклун, щось бурмочучи, сидів у

темному кутку.

- Я втомився ховатися! - Несподівано скрикнув Корум. - Прийшла пора діяти! - Він схопився на ноги і щосили вдарив ефесом шпаги по