Повелителі мечів

- Він покінчив із собою. Хмара Розбрату звела його з розуму.

- Наплювати. Я… Хайіііі! - І герцог Край кинувся на Корума, завдаючи ударів одночасно бойовою сокирою і шпагою. Вадагський принц відскочив убік, послизнувся і впав.

Лезо меча просвистіло над його головою. Він швидко перекотився по землі, сперся на обрубок руки, піднявся на ноги. Гландит знову

пішов у наступ, не даючи своєму противнику ні хвилини перепочинку, відтісняючи його, примушуючи спотикатися об розкидані всюди камені.

Коруму залишалося тільки сподіватися, що він протримається доти, поки Джері з Раліною не покинуть острів.

Від сильного удару у вадагського принца оніміла рука. Він не встиг ухилитися, і лезо сокири зачепило його за плече, порвавши

кольчугу. Гландит посміхнувся. Очі його шалено заблищали. Він зробив випад мечем, і Корум відчув, що вістря увігналося йому в стегно. По нозі вадагського принца потекла кров.

Важко дихаючи, герцог Край на мить зупинився, готуючись прикінчити свого ворога, і в цей момент Корум атакував. Гландит не встиг

парирувати, і клинок шпаги полоснув його по щоці.

Принц в Червоній Мантії позадкував, відчуваючи, що слабшає з кожною хвилиною.

Гландит залишився стояти на місці і розреготався.

- Я вб’ю тебе не відразу, принц Корум. Не хочеш ще побігати трохи, щоб здохнути на кілька секунд пізніше?

Корум випростався. Він зрозумів, що втрачає свідомість. Зціпивши зуби, він подивився Гландиту в очі і зробив крок уперед.

Герцог Край посміхнувся.

- Я знищив всіх вадагів, крім тебе, брудна падаль. Я терпляче і довго чекав і нарешті отримав можливість прикінчити останнього

вадага на цій землі.

Корум зробив ще один крок. Гландит підняв бойову сокиру.

- Хочеш померти відразу?

Принц в Червоній Мантії похитнувся. Очі йому уже застилав туман. Щосили стиснувши ефес шпаги, він знову ступив уперед.

- Іди до мене, - мало не з ніжністю прошепотів Гландит. - Я чекаю.