Повелителі мечів

битися зі мною чесно, один на один?

Гландит підняв голову, поправив шолом, видавши губами непристойний звук.

- Якщо ти вважаєш, що я поступлю чесно, убивши каліку, то я згоден битися один на один. - Він підморгнув варварам, які стовпилися ззаду. - Не втручайтеся, хлопці. Скоро ми побавимося з його другою рукою і оком. - Прийшовши в захват від жарту свого ватажка, денледіссі радісно завили.

Герцог Край зупинився в декількох кроках від Корума, похмуро подивився на нього.

- Задоволення, яке я зараз отримаю, змусить мене забути про всі негаразди, які випали на мою долю з твоєї вини. Я невимовно радий

бачити тебе, шефанго! - Він вихопив з-за пояса бронзову бойову сокиру і витягнув меч з піхов. - Прийшла пора закінчити поєдинок, який

ми почали на руїнах замку Ерорн!

Раптово денледіссі злякано закричали. Гландит-а-Край здригнувся і озирнувся.

Чорні звірі Хаосу піднялися в повітря, скажено заплескали крилами і зникли.

- Поспішають на допомогу своєму панові, - пояснив Корум. - Видно, справи його зовсім кепські. Скажи, герцог Край, якщо я вб’ю тебе,

твої воїни дозволять мені безперешкодно відплисти додому?

Гландит оголив зуби у вовчій усмішці.

- Мої денледіссі дуже мене люблять.

- Значить, я загину в будь-якому випадку. Почекай хвилинку. - Він нахилився і прошепотів Джері на вухо. - Іди за Раліною. Сідайте в

баркас і виходьте в море. Звірі Хаосу відлетіли, так що вас не стануть переслідувати. Погодься, Джері, це - єдине, чим ти можеш мені допомогти. Вічний мандрівник зітхнув.

- Я і не сперечаюсь. Не турбуйся, я виконаю твоє прохання.

- Адже ти дозволиш моєму другові покинути Оз? - Запитав Корум, звертаючись до Гландита. - Герцог Край знизав плечима.

- Нехай забирається на всі чотири сторони. Якщо нам стане нудно, ми завжди встигнемо за ним пополювати. А те, що звірі Хаосу

відлетіли, нехай тебе не тішить. Мій чаклун забезпечить мене всім необхідним, якщо я йому накажу.

- Ти говориш про Ертіля? - Гландит примружився. - Звідки ти знаєш?