Повелителі мечів

Мабельрод стиснув ефес меча обома руками. Тисячі тіней, звиваючись в химерному танці, піднімалися від його леза, і Коруму здалося, що він розрізняє серед них знайомі обличчя.

- Ти назвав великого Мабельрода жалюгідним, тварюко? Як смієш ти знущатися над наймогутнішим Повелителем Хаосу?

- Я не знущаюся, а констатую факт, причому очевидний. Я - Кулл. - Загублений Бог недбало витяг руку і дістав з повітря кілька мечів з багатьма лезами.

- Кулл загинув! - Викрикнув Мабельрод. - Рінн загинув! Обидва вони загинули! Ти шарлатан! Твоє фіглярство нас не розважає.

- Я - Кулл.

- Кулл мертвий.

- Я - Кулл.

Три лицарі Хаосу вибігли з натовпу придворних, занісши мечі високо над головами.

- Убийте самозванця! - Вигукнув Мабельрод. - Він заважає мені насолодитися помстою!

Кулл дозволив лицарям кілька разів вдарити себе по тілу, всіяному коштовними каменями, потім неквапливо обезголовив їх одного за іншим.

- Я - Кулл, - сказав він, - Велич множинного всесвіту належить мені!

- Жодна істота не може володіти такою могутністю! - вигукнув Король Мечів. - Космічна Рівновага ніколи цього не допустить!

- Плювати я хотів на Космічну Рівновагу. - Кулл повернувся до Корума і Джері і простягнув вадагському принцу око Рінна. - Я тут

побавлюсь трохи, а ти тим часом візьми око мого брата і закинь його в будь-яке море твого світу. Прощай.

- А Гландит?

- Послухай, смертний, ти вже зовсім зледащів. Май совість.

- Але Раліна…

- Ах, так! - Рука Кулла витягнулася непомірним чином, розсовуючи придворних в сторони, відіпхнула Мабельрода і схопила Раліну. -

Тримай!

Раліна впала в обійми Корума і розридалася.