Повелителі мечів

вулиці скакав загін вершників, озброєних мечами і списами. У центрі загону Корум побачив високого чоловіка в червоному плащі на

великому Каракулевому скакуні. Голову цієї людини прикрашав крислатий капелюх, на поясі висів меч і… у нього не було лівої руки. Він

тримав поводи за допомогою спеціального гачкоподібного пристосування. Воїн в червоному плащі повернув голову, і у Корума перехопило

подих. Обличчя людини з пов’язкою на правому оці майже нічим не відрізнялося від його власного.

Вадагський принц випростався на весь зріст, маючи намір гукнути свого двійника, і несподівано опинився на підлозі. На нього хтось

навалився, сильна рука затиснула йому рота. Він спробував звільнитися, перекотився на бік, побачив свого супротивника і мало не

скрикнув від подиву.

- Джері! Як ти сюди потрапив? Де Раліна? - Мандрівник, одягнений за останньою модою мешканців цього світу, похитав головою.

- Поняття не маю.

- Чесно кажучи, я думав, вона з тобою. А ти, як я бачу, вже встиг зарекомендувати себе самим підозрілим чином?

- Ти знаєш, де ми знаходимося?

- Вельми приблизно. Колись давно я подорожував по цьому вимірюванню та вивчив мову його мешканців.

- Людина на Каракулевому скакуні… хто він?

- Ти бачив самого себе, Корум, вірніше, одну зі своїх інкарнацій. І тому тобі треба покинути цей світ якомога швидше. Своєю

присутністю тут ти мимоволі порушуєш рівновагу всесвіту, від якого, можливо, залежить його існування.

Глава 4

БУДИНОК У ЛІСІ

- І все-таки, куди ми потрапили, Джері? - Франт приклав палець до губ і відвів Корума в кут кімнати.

- Важко сказати. Мені довелося побувати на безлічі вимірів, але це я знаю гірше інших. Мабуть, переставивши кришталики, я послав

повітряний корабель через просторово-часовий континуум у світ, де існують наші двійники, і правлять закони чужої нам логіки. Таким