Повелителі мечів

найменшого відношення…

- А мені зовсім не подобається, що вони мають намір убити мене, - похмуро сказав Корум, вихоплюючи шпагу з піхов і виходячи з кімнати.

Він встиг спуститися на перший поверх якраз коли священик протиснувся в двері будинку. Той, побачивши Корума, склав пальці певним чином, напевно (згідно з його повір’ям), оберіг від лихого ока.

Корум убив його випадом в горло. Солдати, які ніяк не очікували, що їх предводитель загине, завмерли від здивування. Джері, що стояв за спиною вадагського принца, тихо вимовив:

- Ти зробив дурість. Віруючі не люблять, коли вбивають їхніх духовних вождів.

Тепер всі жителі міста кинуться за нами в погоню.

Корум знизав плечима.

- Мені набридло бігати від ворогів, Джері. У солдатів є коні. Захопимо їх і поскачемо до твоєї чарівниці. Гей, ви, мабдени,

захищайтеся! - І з цими словами він атакував, майже миттєво прикінчивши двох воїнів і поранивши третього.

Битва, що почалася в напіврозваленому будинку, розгорілася на вулиці з новою силою. Джері досить швидко заволодів конем, убивши

вершника, який намагався збити його з ніг. Корум, орудуючи рукою Кулла як кийком, пробивав собі шлях до осідланих коням, що стояли

неподалік. Люди сахалися від вадагського принца, дивлячись на нього з забобонним жахом. Вскочивши в сідло, він голосно крикнув:

- В яку сторону, Джері?

- Скачи за мною!

Збиваючи перехожих, перестрибуючи через вози і речі, вони промчали по міських вулицях, виїхали за ворота і поскакали по курній білій

дорозі. За ними гнався загін озброєних вершників; міські стражники, що піднялися на фортечну стіну, обстріляли втікачів з луків. Корум

був вражений відстанню, на яку летіли стріли.

- Скажи, Джері, їхня зброя заворожена? - Запитав він.

- Ні. Лучники користуються арбалетами - луками особливої конструкції, не відомої в твоєму часі. Скажи спасибі, що вони занадто

громіздкі і з них важко влучно стріляти з коня.