Повелителі мечів

Вони спустилися по сходах в напівпідвальне приміщення, яке не могло бути ні чим іншим, крім майстерні, і тільки тепер Корум

зрозумів, чому господар будинку виявив до нього такий інтерес. Виявляється, товстун виготовляв протези, причому явно експериментував з

ними. Всюди валялися дерев’яні, металеві та кістяні ноги всіляких конструкцій; ступні, щиколотки, руки, кисті, пальці з суглобами і

без суглобів і навіть щось, що нагадувало ребра. На стінах висіли анатомічні малюнки, на столах лежали книги в шкіряних палітурках, одну з яких Корум відкрив. Це був якийсь медичний трактат, і хоч трикутні літери не відрізнялися особливою красою, вадагський принц не

сумнівався, що рукопис містить багато мудрих думок - надто вже вона нагадувала ті, над якими у свій час (до появи мабденів)

працювали його предки. Він вказав на книгу, з повагою кивнув і вимовив:

- Добре. Дуже добре.

Товстун посміхнувся і знову постукав по руці Кулла. На мить Корум спробував уявити собі, що сталося б, якби він сказав, яким чином

йому дісталася ця рука. Бідолаха вчений напевно порахував би його божевільним.

Втім, вадагський принц теж не вірив у чари, поки не зустрівся з чаклуном Шулем.

Потім товстун самим ретельним чином дослідив око Рінна, що складалося з декількох дорогоцінних каменів (пов’язка легко

піднялася, хоча Корум і не побачив потойбічного світу). Здивування господаря будинку було повним. Вадагський принц навіть пошкодував,

що не може продемонструвати тих сил, якими володіли органи Втрачених Богів.

Поступово Корум починав розуміти, що з ним трапилося. Мабуть, городяни знайшли його в несвідомому стані і віднесли до вченого, який

захоплювався виготовленням штучних кінцівок і був тільки радий такому незвичайному пацієнтові.

Хвилювання за Джері і Раліну з новою силою охопило Корума. Якщо тільки вони теж опинилися в цьому світі, він повинен обов’язково

знайти їх. Цілком можливо, що вічний мандрівник, який об’їздив мало не весь всесвіт, знав мову і звичаї країни, в яку закинула мандрівників доля. Корум узяв перо (майже таке ж, як у мабденів), намалював на аркуші пергаменту фігури чоловіка і жінки, показав два пальці і багатозначно підняв брови. Вчений кивнув і за допомогою жестів, досить комічних, пояснив, що нічого не чув ні про Раліну,

ні про Джері.

- Мені необхідно розшукати їх, - наполегливо сказав вадагський принц, вказуючи на себе, потім на двері.

Товстун задумався, потім зробив Коруму знак почекати, вийшов з майстерні, але досить швидко повернувся, одягнений в чоботи й куртку.