Повелителі мечів

Поступово відриваючись від переслідувачів, Корум і Джері звернули в ліс. У повітрі стояв запах хвої, десь дзюрчав струмочок.

- Послухай, а що буде з ученим, який прихистив мене? - запитав вадагський принц.

- Його стратять, якщо він від тебе не відречеться.

- Як же так? Адже вчений - добряк і розумниця. Зрештою, він вчений, який прагне до нових знань.

- Тим більше підстав позбутися від нього раз і назавжди. У цьому світі панує релігія, а не знання!

- Не розумію. Така прекрасна країна! І люди, яких я бачив, здалися мені веселими і спокійними! - Вічний мандрівник розреготався.

- І ти кажеш про це в той час, коли за нами женуться солдати? Якщо ти вважаєш, що потрапив у рай, значить, Гландит і Повелителі Мечів зробили твоє життя просто нестерпним!

- У порівнянні з Царством Хаосу тут дійсно рай.

- Можливо, ти правий.

***

Як можна ретельніше заплутавши свої сліди, Корум і Джері спішилися і пішли лісовою стежкою, тримаючи коней на повідку.

- По-моєму, до Варлеггона ще далеко, - зітхнувши, сказав Джері. - Шкода, що у мене немає карти місцевості. Останній раз я

подорожував по цій країні в іншому вигляді і бачив її іншими очима.

- А як вона називається? - Запитав Принц в Червоній Мантії.

- На мові місцевих жителів - Керноу, на державному - Корнуелл.

Континент, на якому ми знаходимося, розділений на графства, - зовсім як у Лайвм-ан-Еші, - якими управляє король. Корнуелл -

стародавнє графство, багате традиціями, що нагадують мені вадагські. Тут існує багато легенд про людей, схожих на тебе, які колись

населяли ці землі.

- Ти натякаєш, що Керноу лежить у моєму майбутньому?

- Може і в майбутньому, але навряд чи в твоєму. У кожному вимірі своя історія: в одному - цивілізація вадагів досягає