Повелителі мечів

скакали ошатно вбрані вершники - мабуть, придворні або купці.

Корум потер чоло, відійшов від вікна, сів на край ліжка. Думки в його голові плуталися. Він розумів, що опинився в незнайомому йому

світі, де не чули про битву між Законом і Хаосом. Тим не менш і лорд Аркін, і герцог Тир стверджували, що війна між повелителем Закону

та повелителем Хаосу бушувала на всіх П’ятнадцяти вимірах. Що ж це за країна, в якій говорили незрозумілою Коруму мовою?

Раптово він згадав, що повітряний корабель розбився після того, як Джері переставив кришталики на пульті управління. Цілком можливо,

що трьох мандрівників занесло в такий куточок всесвіту, звідки немає повернення? І куди поділися Раліна і Джері-а-Конел?

Двері відчинилися, і в кімнату ввійшов хазяїн будинку а супроводі дуже повної жінки, яка тримала в руках тацю з м’ясними стравами,

овочами, фруктами і каструлькою з супом, від якої піднімалася пара. Товстунка посміхнулася (так посміхаються собаці, посадженій на

ланцюг) і простягла вадагському принцу піднос, намагаючись не доторкнутися до руки Кулла. Корум посміхнувся у відповідь і вклонився.

- Ви дуже добрі, пані, - сказав він, прагнучи передати свою подяку інтонацією.

Вони мовчки дивилися, як він взявся за їжу. Їжа була не особливо смачною, досить грубою і пахла не вельми апетитно, але Корум з’їв

все до крихти і зробив вигляд, що залишився дуже задоволений. Останнім часом він був не надто розпещений хорошим до себе ставленням.

Товстун подивився на нього і запитав:

- Фенк?

- Фенк? - Повторив Корум і похитав головою.

- Фенк? Панніс? - Вадагський принц знизав плечима і в свою чергу поставив кілька запитань вадагською і мабденською мовами, але його

співрозмовник теж не зрозумів жодного слова. Насупившись, він вказав на руку Кулла, смикнув себе за кисть, постукав по ній, всім своїм

виглядом показуючи, що цікавиться походженням такої незвичайної кінцівки. Корум заусміхався, кивнув, витягнув ліву руку, а правою

доторкнувся до ока Рінна, жестом пояснюючи, що втратив ці частини свого тіла в битві. Товстун задоволено хмикнув і став уважно

оглядати шість пальців, посипаних дорогоцінними каменями, а потім подав Коруму знак іти за ним.