Повелителі мечів

Раліну вирвало. Вона терпіла скільки могла і таки не витримала.

Герцог Тир примружився.

- Я знаю смертних. О, я чудово знайомий з їх звичками! Дівиці погано. Але чому? Чому їй погано?

- Е-е-е… вона прийшла в жах, коли ми заговорили про Закон, - промимрив Джері.

- Її нудить від мене? Ось що! Вона не повністю віддалася Хаосу, так? Невдалий екземпляр король Мабельрод взяв собі в слуги!

- Це ми йому служимо, - сказав Корум. - Вона просто супроводжує нас.

- Та яка від неї користь? Ні вже, давайте по совісті. Я дозволив вам насолодитися незрівнянним видовищем мого палацу, а ви за це…

- Ні! - Вигукнув Корум, навіть не дослухавши. - Прошу тебе, відпусти нас, герцог Тир! Ти ж знаєш, ми поспішаємо. Королю Мабельроду

не сподобається, якщо з твоєї вини нам не вдасться виконати його доручення.

- Йому не сподобається, якщо ви затримаєтеся. Але я вас не тримаю. Віддайте мені дівчину і забирайтеся на всі чотири сторони. Якщо вам вже так приспічило, залиште собі м’ясо і кістки. Мені потрібна тільки кров.

- Ні! - В жаху скрикнула Раліна.

- Дурненька!

- Дозволь нам віддалитися, герцог Тир.

- Удвох!

- Ні! - В один голос закричали Корум і Джері, затуляючи Раліну своїми тілами. Герцог Тир здивовано подивився на них і розреготався.

Глава 3

ВЕРШНИК НА КАРАКУЛЕВОМУ СКАКУНІ

Лицар Мечів потягнувся (так потягуються після солодкого сну) і став в два рази вище ростом. Він подивився на двох друзів зверху

вниз, продовжуючи знущально сміятись.

- До чого ж нерозумно ви брешете!