Повелителі мечів

- Ти ж знаєш, я - скромний лицар Хаосу і ніколи не володів великими силами. Весь свій час і енергію я витрачаю - нехай мене сміються

придворні! - На споруду мого прекрасного замку. О, як я люблю його!

- А з якого матеріалу він побудований? - Нервово запитала Раліна, не сумніваючись, що герцог з хвилини на хвилину викриє Джері в

брехні.

- Ти не чула про палац Тіра? О, як дивно! Знай же, голубонько смертна, що він побудований з крові! Так, з крові! Тисячі і тисячі

істот померли, щоб замок був красивим. Але цього недостатньо! Мені необхідна нова кров, моя спокусниця, кров, кров і кров! Невже ти не

відчуваєш її чудовий аромат? У моєму палаці немає ні краплі іншого матеріалу - тільки кров! Кров смертних, кров безсмертних - яка

різниця? Герцогу Тиру все одно. Він нікому не віддає переваги. З тебе, моя крихітко, вийшла б, наприклад, маленька стінка башточки. А

з вас трьох вже можна зробити цілу кімнату.

Ви просто не повірите, який прекрасний, тягучий будівельний матеріал - кров! І який смачний! - Лицар Мечів знизав плечима і недбало

махнув рукою, - втім, вам, смертним, цього не зрозуміти. Ви зовсім не гурмани. Але для мене ах! - Насолода понад усе!

- Для нас велика честь споглядати твій замок з крові, - урочисто сказав Джері. - На жаль невідкладні справи вимагають нашої

присутності в іншому місці. Ти дозволиш нам відкланятися, герцог Тир?

- Відкланятися? - Маленькі свинячі оченята заблищали. Товстий язик жадібно облизав пересохлі губи. Тир неуважно почухав ікло.

- Адже ми на службі короля Мабельрода, - нагадав йому Корум.

- Ах, так! Так, звичайно! Чудово!

- І поспішаємо у важливій справі.

- Смертні рідко з’являються в нашому королівстві, - задумливо мовив герцог Тир.

- Часи зараз теж рідкісні, - відповів Джері. - Поміркуй сам: десять вимірювань з п’ятнадцяти знаходяться під владою Закону.

- Незрівнянно підмічено! Приголомшлива логіка! Але що це тече з губ жінки?