Повелителі мечів

- Чого ж ти хочеш, шефанго, пане? У нас нічого немає, крім наших душ.

- Я не розумію, про що ти говориш. Дай мені відповіді на кілька питань, і я поїду.

- Шефанго всевідаючі, пане. Ми нічого не знаємо.

- Чому ви боїтеся денледіссі? Навіщо ти називаєш мене негідником? Вадаги ніколи не втручалися у ваші справи.

- Денледіссі прозвали вас шефанго, пане. Вони карають нас, вважають злочинцями за те, що ми ніколи не ворогували з вашим народом.

Мабдени з’явилися в цьому світі, щоб знищити всіх шефанго - вадагів і надрагів.

Шефанго - зло, яке породжує зло. Так говорить великий герцог Гландит-а-Край, самий вірний слуга короля Лір-а-Брода, владики всесвіту,

що живе в кам’яному місті Каленвір на північному сході. Хіба ти не знав цього, шефанго, пане?

- Ні, - тихо сказав, Корум, повертаючи коня. - А дізнавшись, все одно нічого не зрозумів… Прощай, мабден! - Голосно додав він. -

Я не хочу бути причиною твого страху. Але дай відповідь на останнє питання…

- Який, пане? - Запитав через двері нервовий голос.

- Чому мабдени вбивають один одного?

- Про що ти говориш, пане?

- Я своїми очима бачив, як особини твоєї раси вбили собі подібних. Скажи, ви часто так робите?

- Так, пане. Ми караємо тих, хто порушує наші закони. Щоб інші боялися. Принц Корум зітхнув.

- Дякую тобі, мабден. Тепер я поїду.

Він пришпорив коня і поскакав по оброблених полях. Через деякий час село залишилася далеко позаду.

Тільки зараз Корум зрозумів, що вадаги недооцінили мабденів, які представляли собою грізну силу. У них був примітивний суспільний лад.

Існувала соціальна нерівність. Вони будували селища і міста. Здебільшого Бро-ан-Вадагом правила одна людина, король Лір-а-Брод (знову

ж таки спотворене вадагське “Повелитель Всіх Земель”).