Повелителі мечів

знесиленого червоному коні. Лісові звірятка розбігалися в різні боки, узрівши Принца в Червоній Мантії; похмуре небо хмурилось хмарами;

накрапав дощ. В свіжому повітрі не пахло димом, бо замок Сарі згорів давним-давно. Чорні камені руїн були холодні на дотик, ворони

об’їли трупи до кісток і відлетіли в пошуках іншої падалі.

І Корум заплакав, і спішився, і всівся на величезний валун, дивлячись на омиті дощем скелети й черепи. Кілька годин сидів він

нерухомо, немовби сам перетворився на камінь, зрідка видаючи горлом безглузді звуки, які не могли висловити всього того, що творилося в

його паралізованій душі. Він не знав принца Опаша, - хоча принц Клонскі завжди говорив про нього з повагою, - і тих, хто жив з ним в

замку. Але сльози текли, не припиняючись, з очей Корума, поки він, змучений, не розтягнувся на валуні і не впав у сонне напівзабуття.

Дощ продовжував моросити. Дрібні крапельки стікали по червоній мантії, по руїнах, по розкиданих там і тут кістках. Червоний кінь

знайшов собі притулок під деревом і, дивлячись на свого господаря, підігнув ноги, ліг на землю і заснув.

***

Коли Корум опритомнів, думки в його голові все ще плуталися. Він розумів, що подібні руйнування - справа рук мабденів: надраги не

спалювали замки своїх ворогів.

Крім того, мир між вадагами і надрагами тривав уже кілька століть. Обидва народи забули, що таке війна.

На мить Корум подумав, що надраги нацькували мабденів на вадагів, але і це було сумнівно. Дві стародавні раси, в яких би відносинах

не перебували, ретельно дотримувалися неписаного кодексу честі. І зі зменшенням чисельності населення надрагам не було потрібно

розширювати свої території, а вадагам захищати спадкові землі.

Змучений від втоми, зі слідами сліз на обличчі принц Корум осідлав коня і поскакав на північ, в замок Гал. Він сподівався, що стада

мабденів мігрували тільки на південь і на схід і ще не встигли розорити країну на півночі і на заході.

Днем пізніше Корум зупинився біля невеликого лісового озера, щоб напоїти коня, і несподівано відчув запах диму. Вийнявши карту і

ретельно звірившись з нею, він переконався, що вадаги ніколи не будували замків в цій місцевості.