Повелителі мечів

вадагською(загальною з надрагською) мовою.

І знову Корум відчув якийсь неспокій. Він скочив у сідло, від’їхав під дерева і раптово зрозумів, чому озброєння мабденів здалося

йому схожим на вадагське.

Воно і було вадагським.

Корум насупився. Може, вони забрали його зі старих зруйнованих замків? А може, вкрали? Або отримали в подарунок?

Втім, у цих дивних тварин малися і своя зброя і обладунки - груба копія вадагських і надрагських.Одягнені мабдени були у вовчі шкури з ведмежими капюшонами, штани і куртки з тюленячого хутра, чоботи зі свинячої шкіри і вовняні сорочки. На багатьох красувалися золоті,

срібні або залізні ланцюги, причому одні носили їх на шиї, другі - на руках або ногах, а треті - на брудній голові.

Причаївшись за деревом, Корум спостерігав, як стадо проходило повз нього. Він ледь не закашлявся, задихнувшись від смердючого

запаху. Всі мабдени були настільки п’яні, що ледь не вивалювалися з возів. Важкі колеса скрипіли, копита стукотіли. Як з’ясувалося, в

фургонах (задня сторона їх була відкрита) знаходилися не жінки, а награбоване добро. Не викликало сумнівів, що всі ці багатства колись

належали вадагам.

Так, з очевидним не посперечаєшся. Коруму стало ясно, що перед ним знаходиться загін воїнів, що повертається чи то з поля битви, чи

то після розподілу здобичі. Але у молодого принца не вкладалося а голові, що ці тварини могли перемогти вадагів а битві.

Дивлячись услід останньому возові, Корум побачив кількох мабденів, прив’язаних до нього мотузками. Нещасні були напівроздягнені,

беззбройні, ноги їх кровоточили, з губ деколи зривалися стогони і благання про пощаду. Сидячі на візку замість відповіді або

сміялися, або сильно смикали за мотузки, змушуючи особин свого ж виду спотикатися. Коли один з них в результаті подібного звернення

впав, його продовжили волочити по землі.

Корум прийшов в жах. Навіть надраги, що вважалися куди більш жорстокими, ніж вадаги, ніколи не мучили своїх полонених.

- Дивні вони створіння, однак, - неголосно вимовив молодий принц.

Мабден, що їхав на чолі загону, щось голосно крикнув і зупинив свою фуру біля берега річки. Поступово інші вози та фургони теж