Розділ «6 Углиб Чарівного Серця»

— У Серці Серця, яке, до слова, розташоване у Круглому Морі, де Озеро Мудрості купається у Вічному Світанку, — промовила Сорая, — справи стоять цілком інакше. Там нема цих недоумкуватих богів, що ходять як сновиди. Там — Країна Аалімів, Трьох Дзьо, які наглядають за всім Часом. Вони є Безпосередніми Хранителями Вогню, і вони не пропустять нікого й нічого.

— Три Дзьо? — запитав Лука.

— Дзьо-Гуа, Дзьо-Гай і Дзьо-Айґа, — відповіла Сорая, а тоді перейшла на шепіт. — Що Було, Що Є і Що Буде. Минуле, Теперішнє і Майбутнє. Володарі Всіх Знань. Ааліми: Трійця Часу.

Золоті бані у вигляді цибулин уже були під ними, проте Лука думав лишень про Вогонь Життя.

— Тоді як нам обійти тих Дзьо? — прошепотів він, і вона розвела руками, стенаючи плечима й сумно усміхаючись.

— Ти ж бо знав від самого початку, — промовила вона, що цього ще ніхто й ніколи не робив. Але я маю одного знайомого, що завжди тут ховається; він, може, й допоміг би. Він дуже обережний, але тут його найлегше знайти. Дуже любить Бій Красунь.

Вона приземлила летючий килим за хащами рододендрону, досить високими, аби заховати «Арґо».

— Тут мало хто підходить до рододендрону, — сказала вона Луці, — всі думають, що він отруйний. Якби поблизу були якісь Єті, вони б його вмить об’їли, авжеж, але це не якась тобі мерзенна країна Снігової Людини, тому для «Арґо» — це надійний прихисток.

Вона згорнула килим, поклала його до кишені й попрямувала до будівлі з куполами у вигляді цибулин. Чотири перетворювачки стали залізними свинями й, гучно дзенькаючи, подріботіли поряд із Сораєю, Ніхтотатом, Лукою, Птахами Пам’яті, собакою Ведмедем і ведмедем Собакою до Павільйону Боїв, звідки долинали гучні розгнівані голоси — голоси богинь, що билися.

— Що за безглуздя! — сказала Сорая. — Вони б’ються за титул найвродливішої, ніби це має якесь значення. Богині краси — просто нестерпні. Їм лестили тисячоліттями, їх пестили тисячоліттями, жертвували заради них своїм життям смертні й безсмертні, а в результаті ти просто не віриш у те, що саме вони мають на це право. Вони хочуть володіти всім найкращим, а якщо найкраще має хтось інший, тоді що? Вони переконані, що саме вони заслуговують найкращого більше, ніж хтось інший, буде це самоцвіт, чоловік чи палац. Але тепер вони на звалищі власної слави, їх уже ніхто не обожнює, чоловіки більше не вмирають через любов до них, тож їм нічого не залишається, як битися одна з одною за корону, за безглуздий титул найвродливішої з усіх.

«Але ж це ти найвродливіша з усіх, — хотілося сказати Луці. — Подивись, як розвівається твоє руде волосся, а які гарні твої очі, твоє обличчя; воно подобається мені, навіть коли ти ображаєш людей, і не дуже подобається, коли ти сумуєш». На жаль, він був надто соромливий, аби сказати ці бентежні слова вголос; до того ж почали лунати схвальні вигуки — все гучніші й гучніші, так що вона все одно б нічого не почула.

Натовп у павільйоні складався з фантастичних героїв казок і леґенд, які ще кілька днів тому могли би приголомшити Луку, але тепер уже не здавалися йому надто дивними. «Он там фавни з рогами, цап’ячими вухами й цап’ячими копитами, а он там горді кентаври тупають ногами, — думав він і дивувався, наскільки він звик до Чарівного Світу. — Чоловіки з крилами, це що, ангели? Ангели дивляться, як б’ються жінки? Тут щось не так. Мабуть, вболівальники — це нижчі верстви різних угруповань богів, себто слуги богів, діти богів, тваринки богів, яким захотілося вранішньої розваги.

От уже й перша богиня вилетіла зі змагання. Вона пронеслася догори ногами попри голову Луки з несамовитими криками, перетворившись з блідої напудреної красуні на кшталт гейші в огидну довгозубу каргу, а тоді знову стала гейшею. Вона розтрощила двостулкові двері, аж загуло за нею.

— Здається, це була японська расецу Кішімоджін, — сказав Ніхтоато з виглядом знавця боїв богинь (бої богинь вочевидь поліпшили йому настрій). — Расецу — більше демон, ніж богиня. Бачили, як вона перевтілювалася? Її щось недолюблюють у товаристві, тому вона завжди перша претендентка на виліт.

Лука якийсь час ще чув голос Кішімоджін, що віддалялася від павільйону і своїм тонесеньким голоском проклинала геть усе і вся:

— А щоб ваші голови порозколювалися на сім частин, як квіти васильків.

— Це так зване прокляття Арджаки, — пояснив Ніхтотато зі знанням справи. — Просто страхітливе в Реальному Світі, але до зворушення недієве проти цих грізних жінок.

Лука бачив дуже мало з того, що відбувалося на майданчику, проте не хотів просити когось із приятелів підняти його вище. Він бачив, як над головами натовпу літали блискавки й під гучні вибухи освітлювали павільйон. Він бачив хмари метеликів і зграї птахів, які, мабуть, також чубилися між собою.

— Тут у кутку майданчика йде запекла боротьба між місячною богинею стародавніх шумерів Мілітою та ацтекською королевою-вампіром Ксочікветзалою, — коментував Ніхтотато. — Їм обом не подобається, що їх супроводжують метелики й пташки, ну, богині краси є богинями краси, завжди хочуть бути унікальними! Тому вони нападають одна на одну без попереджень, до речі, як і їхні крилаті друзі. Зазвичай панночки вибивають одна одну з боротьби й залишають майданчик для більш управних.

Ось вивели з ладу римську богиню кохання Венеру, тож пішла вона з зали, похитуючись і весь час прикладаючи відірвані руки.