РОЗДІЛ 16

— То вони саме це хотіли зробити?

— Саме це вони й зробили.

— Дірку, це повна нісенітниця.

Дірк з викликом вигнув брови.

— Гаразд, гаразд, — підняв руки Річард, — припустімо такий варіант. Навіть якщо б я погодився — а я з цим анітрішечки не згодний — що ясновидство має під собою хоч якісь підстави, це не змінило б фундаментальну неможливість цього експерименту. Як я вже казав, все це стосується того, що відбувається в ящику до того, як його спостерігають. Неважливо, яким чином ти це спостерігаєш, хоч зазираєш у ящик власними очима, хоч… своїм розумом, якщо тобі так завгодно. Якщо ясновидіння працює, то воно є всього лише одним зі способів зазирнути в ящик, а якщо ні, то воно взагалі тут ні до чого.

— Це, звісно, залежить від того, якої точки зору ти дотримуєшся щодо ясновидіння…

— Та невже? То якої точки зору щодо ясновидіння дотримуєшся ти? Мені дуже цікаво буде дізнатися, зважаючи на твоє минуле.

Дірк знову постукав сигаретою по столу та подивився на Річарда, примруживши очі. Наступила довга глибока тиша, яку порушували лише далекі крики французькою.

— Я дотримуюсь тієї самої точки зору, якої дотримувався завжди, — сказав зрештою Дірк.

— А саме?

— Що я не ясновидець.

— Та невже? — сказав Річард. — То що було з тими екзаменаційними білетами?

При згадуванні цієї теми очі Дірка Джентлі спохмурніли.

— Збіг, — сказав він тихим, розлюченим голосом, — дивний жахливий збіг, але тим не менш збіг. Через який, дозволь додати, мені довелося значний час просидіти в тюрмі. Збіги бувають дуже страшними та небезпечними.

Дірк у черговий раз кинув на Річарда довгий оцінюючий погляд.

— Я уважно спостерігав за тобою, — сказав він. — Для людини в твоєму становищі ти здаєшся надзвичайно розслабленим.

Це зауваження здалося Річардові дивним, і якийсь час він намагався зрозуміти його. А потім до нього дійшло, і це було неприємно.

— Боже мій, — сказав він, — то він і тебе до цього залучив?

Цього разу наступила черга дивуватися Діркові.

— Хто мене долучив? — сказав він.