РОЗДІЛ 16

ДІРКА ДЖЕНТЛІ

Ми розгадуємо весь злочин

Ми знаходимо всю особу

Зателефонуйте сьогодні, і отримаєте повне вирішення вашої проблеми

(Наша спеціалізація — зниклі коти та проблемні розлучення)

Вулиця Пекендер, 33a, Лондон

_________________________________

Вулиця Пекендер була лише в кількох хвилинах від його будинку. Річард занотував адресу, вдягнувся та пішов сходами вниз, зупинившись по дорозі, щоб ще раз глянути на канапу. Він подумав, що тут має бути щось жахливо очевидне, чого він не помічає. Канапа застрягла на невеликому повороті довгих вузьких сходів. У цьому місці були два метри сходового майданчика, який був на рівні квартири, що була прямісінько під Річардовою. Але до появи нових ідей його зупинка не призвела, тож зрештою він переліз через перешкоду та вийшов на вулицю.

В Іслінгтоні вам навряд чи вдасться кинути камінь так, щоб не влучити ним у три магазини з антикваріатом, у агентство торгівлі нерухомістю та в книжковий магазин. А навіть якщо ви в них не влучите, то обов'язково спрацюють їхні протизламні сигналізації, які ніхто не вимикатиме аж до понеділка. Поліцейська машина промчала по Аппер-Стріт і заверещала гальмами, ледве проїхавши повз Річарда. Він перейшов вулицю відразу за нею.

День був холодний і сонячний, йому це подобалося. Він перетнув кут парка Іслінгтон, де часто б'ють п'яниць, повз те місце, де згорів старий мюзик-хол Колінз, і пройшов провулком Кемден Песедж, де грабують американських туристів. Якийсь час він розглядав антикваріат і дивився на пару сережок, які на його думку могли сподобатися С'юзан, але він не був впевнений щодо цього. Потім він засумнівався, чи подобаються вони йому, заплутався та здався. Він зайшов до книгарні та імпульсивно придбав там антологію віршів Колріджа — просто тому, що вона впала в очі.

Звідти він пішов звивистими провулками, потім уздовж каналу, повз житлові багатоповерхівки біля каналу, крізь кілька маленьких скверів, аж доки не дійшов до вулиці Пекендер, і ця дорога виявилася значно довшою, ніж він очікував.

Це була одна з тих вулиць, по яких забудовники їздять у вихідні дні на своїх великих «Ягуарах» і пускають слину. На ній було багато вікторіанської промислової архітектури та коротка тераса часів пізнього Георга, і всі вони наче просили, щоб їх знесли та звільнили місце для нових міцних бетонних коробок. Агенти з продажу нерухомості блукали по цьому району голодними зграями, підозріло поглядаючи один на одного та тримаючи напоготові свої планшети.

Коли Річард зрештою знайшов будинок номер 33, той виявився затиснутим між 37 і 45. Він вимагав ремонту, хоча й не більшого, ніж сусідні будівлі. На першому поверсі було туристичне агентство, вітрина якого мала тріщину, а вицвілі рекламні плакати авіакомпанії BOAC уже, напевно, мали антикварну цінність. Двері біля агентства були пофарбовані яскраво-червоним; не дуже акуратно, але, принаймні, нещодавно. Біля дверей була кнопка зі зробленим акуратним почерком підписом «Домінік, уроки французької, четвертий поверх».

Але найбільш помітною деталлю дверей була зухвала та блискуча латунна табличка, що висіла посередині, і на якій було гравірування «Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі». І більше нічого. Вона виглядала абсолютно новою — навіть гвинти, що тримали її на місці, досі блищали.

Річард штовхнув двері, вони відчинилися і він зазирнув усередину. За дверима був короткий затхлий коридор, у якому не було майже нічого, крім сходів нагору. Двері в кінці коридору майже не мали ознак того, що їх впродовж останніх років відчиняли, а до них були присунуті металеві стелажі, акваріум і велосипедна рама. Решта — стіни, підлога, сходи й та частина задніх дверей, яку було видно — все в спробі прикрасити якнайдешевше було колись пофарбовано сірим, але тепер фарба сильно вже обдерлася, а на сирій плямі біля стелі з'явилася пліснява.

Почувши сердиті голоси, він рушив по сходах і незабаром зміг розрізнити галас двох окремих гарячих суперечок, що відбувалися десь над ним.

Одна з суперечок припинилася раптово — принаймні, її половина — і після цього сходами назустріч протупотів огрядний сердитий чоловік у плащі. Друга половина тієї суперечки продовжувалася високо над ними потоком ображеної французької. Проходячи повз Річарда, чоловік сказав: «Не витрачайте гроші, чоловіче, це ошуканство», і зник у холодному ранці.

Інша суперечка була не така гучна. Коли Річард дійшов до коридору, десь грюкнули двері, і вона теж завершилася. Він подивився на найближчі відчинені двері. Вони вели до маленької приймальні. Внутрішні двері, що вели далі, були зачинені. Молода дівчина з гладким обличчям і в дешевому синьому піджаку виймала з шухляди стола косметику та кидала її собі в сумочку.

— Це детективне агентство? — нерішуче спитав її Річард.

Прикусивши губу й не підводячи погляду дівчина кивнула.