Розділ «Груповий портрет з дамою Переклали Євген Попович (розділ I-III, IX-XIV) та Юрій Лісняк (розділи IV-VIII)»

Шпеєр: «Такий самий, як і в усіх інших. Бо робітники з концтаборів, як правило, становили тільки частину всіх робітників, і ця частина працювала не довше за решту».

Д-р Флекснер: «А чому так?»

Шпеєр: «СС вимагали, щоб робітники з концтаборів були зосереджені в одному цеху. Наглядали за роботою німецькі майстри та бригадири. Робочий день з виробничих міркувань мав бути такий, як на всьому підприємстві, бо виробництво, як відомо, мусить бути ритмічним».

Д-р Флекснер: «З двох документів, які я представлю вам у іншому зв'язку, неоднозначно випливає, що робітники з концтаборів як у збройовій та суднобудівній, так і в авіаційній промисловості працювали пересічно 60 годин на тиждень.

А чому, пане Шпеєр, біля заводів улаштовано спецтабори, так звані робочі табори?»

Шпеєр: «Ці табори влаштовано, щоб не ганяти робітників здалеку, щоб вони мали силу й охоту до праці». (Підкреслення авт.).

«Більшовизм — смертельний ворог націонал-соціалістичної Німеччини... Тому більшовицький солдат не має ніякого права на військову честь і на те, щоб до нього ставилися згідно з Женевською конвенцією... Треба, щоб почуття гордості й власної переваги німецького солдата, приставленого на варту до радянських військовополонених, повсякчас відчувала й широка громадськість... Тому наказую без вагання вживати найрішучіших заходів при найменших ознаках непокори, особливо щодо більшовицьких підбурювачів... Навіть з чисто дисциплінарних міркувань у поводженні з радянськими військовополоненими слід рішуче вдаватися до зброї».

«Армія повинна послідовно позбуватися всіх тих елементів серед військовополонених, яких є підстави вважати більшовицькими підбурювачами. Особливе становище в нашому поході на Схід вимагає і особливих заходів, які слід провадити рішуче, беручи відповідальність на себе й не ускладнюючи справи бюрократично-адміністративною тяганиною».

«Розстріл радянських військовополонених (служб, інстр.).

Випадки розстрілу радянських в/п чи їхньої наглої смерті з інших причин надалі не вважати надзвичайними; негайно повідомляти про них телефоном начальника варти нема потреби».

«Військовополонені, що виконують повноцінну роботу протягом цілого робочого дня, одержують таку платню:

нерадянські в/п —70 пф. на день

радянські в/п —35 пф. на день».

«Мінімальний розмір платні становить:

для нерадянських в/п —20 пф.

на день для радянських в/п —10 пф. на день».

Оскільки ми вже заходилися цитувати, то наведемо тут додатково ще один документ, що його невтомна Марія ван Дорн, яку дуже легко не те що підкупити, а власкавити чи то придобритись до неї за допомогою сигарет марки «Кемел» (без фільтра!), відшукала, розбираючи одну скриню Лені в зв'язку зі своїми намірами забрати Лені до себе в село. Йдеться про невідомий лист покійного Генріха Груйтена — лист, якого авт. не побоїться назвати ще одним зразком «конкретної поезії» з творчої спадщини цього дочасно загиблого юнака.

«Звітний розподіл — завдання чисто бухгалтерське. Його мета — з'ясувати, скільки приміщень, а насамперед, які з наявних житлових приміщень безумовно потрібні для розселення особового складу при суворо економічному використанні житлової площі (графа „номінальна місткість“ плану експлуатації казарм). Як військова частина насправді використовуватиме житлові приміщення, надані їй у межах, визначених планом експлуатації,— це її справа. Крім належних за планом окремих службових приміщень, слід послідовно додавати кімнату за кімнатою, починаючи з найбільшої, поки не буде досягнуто сумарної площі, потрібної для розміщення всього особового складу. Кімнати, що виявилися зайвими при розміщенні особового складу за номінальною місткістю, тобто згідно з планом експлуатації, в звітному розподілі враховувати не слід. Кандидатські кімнати при офіцерських квартирах і призначені для унтер-офіцерів та солдатів приміщення при офіцерських клубах утримуються за рахунок внутрішнього бюджету частини, тому їх завжди слід показувати в обліку як зайняті.

В тому разі, коли належної за планом житлової площі бракує, а отже, казарми перенаселені, при визначенні коштів, потрібних на утримання казарм та придбання й амортизацію дрібного устаткування, слід ураховувати всі наявні приміщення. Таким чином, звітний розподіл площі провадиться тоді не за номінальною місткістю, зазначеною в плані експлуатації казарм, а за фактичною наявністю.

З кожною зміною чисельності особового складу розподіл площі слід перераховувати наново.