Розділ «Більярд о пів на десяту Переклав Євген Попович»

Вознісся наш Блюхер[12] як світла зоря,

і бачить при брамі Петра-ключаря.

«Куди ж вас приткнути? — не знає ключар.—

Піду, нехай скаже небесний наш цар»

І ось він вернувсь: «Не хиліть голови!

Довічну відпустку отримали ви.

Звитяжте і далі в бою і в труді,

не кине господь вас ні в якій біді».

Робертові не було ще й двох років, а Отто ще й не народився. Мені дали відпустку. Я давно вже з'ясував для себе те, про що раніше тільки здогадувався: самої іронії не досить і ніколи не було б досить, іронія — це наркотик для привілейованих. І я мав би зробити те, що потім зробила Йоганна: поговорити з хлопцем, поки на мені був капітанський мундир, а я тільки слухав, як Генріх проказував далі:

Він злинув із неба, наш Блюхер, наш стяг,

щоб нас повести від звитяг до звитяг.

Вперед кличе Гінденбург[13]! Слава йому]

Це з ним східні прусси оперлись ярму!

І поки ростуть ще німецькі ліси,

і поки німецькі звучать голоси,

і прапор наш має, і слово бринить,

хай ім'я це наші серця полонить!

Вкарбоване в пам'ять, залізо і мідь,

воно перебуде навалу століть.

Наш Гінденбург! Він на чолі нас стоїть!