Розділ «СЕРЕДА 28 ВЕРЕСНЯ»

— Я дезертир.

— Дезертир! Гітлер і Даладьє завтра підписують угоду, сердешний мій друже: війни не буде, й ніякий ти не дезертир.

Він з образливою іронією розглядав Філіпа.

— Навіть для того, щоб скоїти зло, треба бути чоловіком, Філіпе, треба мати волю й непохитність. А ти всього-навсього дурнуватий і кепсько вихований хлопчак; ти прикро зневажив мене і завдав страшенного неспокою своїй матері: от і все, що зміг ти вчинити.

Поліцаї з реготом зиркали крізь прочинені двері. Філіп схопився, та генерал згріб його за плече і змусив сісти.

— Куди це ти? Вислухай мене до кінця. Твоя остання витівка свідчить про те, що твоє виховання потрібно виправляти. Твоя мати погодилася, що надто вже панькалася з тобою. Тепер я візьмуся за твоє виховання.

Він підійшов до Філіпа. Філіп затулився ліктем і закричав:

— Якщо ви зачепите мене, то я накладу на себе руки!

— Побачимо, — відказав генерал.

Він опустив лікоть лівою рукою, а правою вгатив йому два ляпаси. Філіп упав на лаву й заплакав.

В коридорі чутно було невеличке веселе пожвавлення, якась жінка виспівувала: «Прийди, прийди, маленький юнго». Він усіх їх ненавидів, вони мені в печінках уже сидять. Увійшла медсестра з обідом на таці.

— Я не голодний, — сказав він.

— Ох, треба попоїсти, пане Шарлю, а то ще дужче охлянете. Крім того, для апетиту є й гарні новини: війни не буде; Даладьє і Чемберлен зустрічаються з Гітлером.

Він приголомшено глянув на неї: та й правда, ця історія з Судетами ще триває.

Вона трохи зашарілася, очі її сяяли.

— І що ж? Ви не задоволені?

Вони витягли мене з ліжка, потягли мов клумака, змордували — й навіть не думають воювати! Та гніву в нього не було: все те було так далеко.

— А вам хочеться, щоб я тішився, еге? — поспитався він.