Розділ «ВІВТОРОК, 27 ВЕРЕСНЯ»

— Якщо ви не з поліції, то гарно пошили їх у дурні, — зауважила вона.

Матьє не відповів. Ця історія вже не тішила його. Йому зненацька захотілося прогулятися вулицею Монторґей.

— Гаразд, — сказав він, — зараз я посаджу вас у таксі.

Посеред вулиці стояло кілька авт. Матьє підійшов до одного з них, тягнучи за собою хлопчака. Ірена йшла за ними. Правою рукою вона притримувала коси над обличчям.

— Сідайте.

Вона зашарілася.

— Знаєте, я згубила сумочку.

Матьє пхнув хлопчака до авта: одну руку він поклав йому поміж лопатками, а другою відчиняв дверцята.

— Пошукайте в кишені мого піджака, — сказав він. — У правій.

За хвилю Ірена витягла руку з кишені.

— Я знайшла сто франків і дрібняки.

— Візьміть собі сто франків.

Останній поштовх, і хлопчак повалився на сидіння. Ірена сіла за ним.

— Яка у вас адреса? — запитала вона.

— В мене її вже немає, — відказав він. — Бувайте.

— Гей! — гукнула Ірена.

Та він уже одвернувся од неї: йому хотілося ще раз побачити вулицю Монторґей. Йому захотілося побачити її негайно. Якусь хвилину він ішов собі, а потім таксі зупинилося біля хідника, просто біля Матьє.

Дверцята відчинилися, й виглянула жінка, то була Ірена.

— Сідайте, — сказала вона йому. — Хутчій.

Матьє сів до таксі.