Марсель мляво посміхнулася.
— Вкрав ти їх, чи що?
— Авжеж.
— Ти їх украв? — приголомшено поспитала вона. — Ні, це правда?
— Правда. В Лоли.
Запала мовчанка. Матьє втер спітніле чоло.
— Я тобі все розповім, — сказав він.
— Ти вкрав їх! — поволі повторила Марсель.
Її обличчя посіріло; не дивлячись на нього, вона сказала:
— Ти так хотів позбутися цієї дитини…
— Та ні, просто мені не хотілося, щоб ти ішла до тієї бабери.
Вона думала; біля її рота знову прорізалися жорсткі цинічні зморшки. Він запитав:
— Ти засуджуєш мене за те, що я їх украв?
— Начхати мені на це.
— То в чому ж річ?
Марсель різко поворухнулася, й аптечка впала додолу. Обоє глянули на неї, потім Матьє пхнув її носаком. Марсель поволі обернула до нього здивоване обличчя.
— В чому річ, га? — перепитав Матьє.
Вона сухо зареготалася.
— Чому ти смієшся?
— Я сміюся з себе, — сказала вона.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шляхи свободи. Зрілий вік» автора Жан-Поль Сартр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XVII“ на сторінці 6. Приємного читання.