Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

Я збагнув думку фізика одразу, думка була непоганою. Але до її реалізації було ще далеко. Головне, наші думки збігалися: “ремонтував” Торжок справді хтось інший,

— Коли хочете, можете вислухати кілька приватних міркувань, — продовжував Суров, оцінивши мій жест.

— Давайте свої міркування, — без особливого ентузіазму погодився я. Міркувань уже було вдосталь, не вистачало впевненості в їх істинності.

— Немає сумніву, що об’єкт “Зеро”, знайдений у гірських породах Марса, і Демон — одне й те саме. Немає сумніву і в тому, що вік Демона в такому разі дорівнюватиме вікові Землі, тобто Демон — очевидець народження Сонячної системи. Як і ви, вважаю, що немає жодних причин піддавати сумніву відомості стажиста, хоча його враження напевне суб’єктивні. Нехай Демон — “Сплячий Джин”, “робот”, залишений кимсь біля Сонця, здатний миттєво з нашої точки зору виконувати будь-які непарадоксальні завдання. Не це суть головного. Головне — що він може це робити! Якби він не “спав”, він давно змінив би реальність нашого куточка Всесвіту, а поки що залишає тільки сліди, які зникають після його насичення через добу. За таким об’єктом рано чи пізно мають повернутися ті, хто його залишив, ось і з’являється на сцені “інспектор”, двійники, незнайомці, котрі щезають невідомо як. Переконаний, Демона сховали на Марсі навмисно.

— Чому? — тупо спитав я, із зусиллям перетравлюючи ідею Сурова.

— Тому, що він був законсервований в кулястому коконі, поки його не знайшли дослідники Марса. У пробудженому стані він проковтнув би в пошуках енергії всю речовину Сонячної системи ще до утворення планет з протопланетної хмари. Чим не пасивне “коректування реальності”? За останніми даними, об’єм його зростає, зростає й апетит енергоживлення. Передбачити, в що це виллється, я не збираюся.

— Так, щодо передбачень… — мовив я. Щось було в ідеї фізика, якийсь елемент відповідності тому, що я вже знав. — За вашим прогнозом, Демон мав був появитися над Торжком сьогодні. Чому прогноз не справдився? В чому справа?

— Я не бог, — спокійно відповів Суров, хоч я бачив, що запитання йому неприємне. — Я перевірив розрахунки, все сходиться, помилки немає. Але скоріше ми не враховуємо ще один фактор, а саме: тих хто прилетів за Демоном. Підтвердження цього — факт відновлення зруйнованих Демоном будівель, та й інші факти, про які ви знаєте.

Я раптом виразно збагнув розстановку сил навколо Демона. З одного боку ми, працівники відділу безпеки УАРС, з другого — надінформований Зо Лі, хоч і сам, але репрезентує реальну силу (зворотних доказів не було), а з третьої чужі — ті, хто прилетів по Демона, — “повелителі джинів”.

— Так, — сказав я. — І що ж?

— Ваша ідея, що Зо Лі керує Демоном, очевидно, необґрунтована, бездоказова. Дуже вже добре шлях Демона, як незалежного тіла, вкладається в обчислювальну геодету — як у часі, так і в просторі.

— Але випадок під Торжком випадає з цього обчислення, — нагадав я.

— Відоме правило: випадкові відхилення підтверджують правило.

— Тому і правомірна пропозиція про втручання чужих, — тихо сказав Басилашвілі, тамуючи позіхи. Скільки діб він уже недосипає. Давненько його лабораторія не працювала з таким навантаженням.

— Ще одне запитання. — Я подумав. — Де і коли очікувати Демона наступного разу?

Суров зітхнув, опустив голову.

— За розрахунками — сьогодні біля Рибінського озера, але гарантій дати не можу. Якщо знову втрутяться чужі…

— Зрозумів. Що ж, дякую, батьку, — з перебільшеною бадьорістю сказав я, — Спіймаємо Демона і запитаємо, чи мав рацію фізик Суров. Я розумію, що ви втомилися, але необхідно виконати ще одну роботу — знайти спосіб візуального спостереження за Демоном. Іншими словами, треба, щоб він став видимим, реальним.

— Що найпростіше! — з похмурою іронією сказав Басилашвілі.

— Спробуємо, — мовив Суров, з подивом глянувши на експерта. — Загалом-то ми вже думали над цим, і над тим, яким чином заекранувати Демона, втримати у пастці. В бункері “Суперхомо” він перебував у “рідному домі” — спеціальному коконі з такими характеристиками, що чорт роги зламає! Ті генератори, яких установили спеціалісти лабораторії, втримати його, звичайно, не могли. Але танцювати треба звідси. Ми спробуємо.