Розділ «ГНАТ РОМАШИН»

— Мабуть, не треба, я сам його знайду. Дякую за допомогу.

Я залишив Сурова у залі, але він наздогнав мене у коридорі.

— Прошу врахувати ось що, — сказав він. — Судячи з хронології подій з участю Демона, його виходи частішають, час від одного до другого скорочується. Для порівняння: вибух ліфта над Сааремаа стався восьмого червня, катастрофа на атмосферному заводі під Псковом — шістнадцятого, а міст обвалився під Новгородом — уже двадцять першого. За моїми викладками виходить, що нашестя Демона на Торжок слід чекати двадцять четвертого — двадцять п’ятого червня.

— Зрозумів. — Я прикинув, що встигну зробити за цей час; не те, що я одразу повірив у реальність розрахунків, але й знехтувати цей шанс не мав права.

— Окрім того, — провадив далі Суров, — я уже казав, та повторюся ще: потужність катастроф щоразу зростає. За розрахунками, потужність появи Демона над Торжком дорівнюватиме сорока — п’ятдесяти кларкам. Мається на увазі, що Демон — як ми назвали зону поглинання енергії — відніме цю енергію у навколишнього середовища, а це означає, що під загрозою життя ста п’ятдесяти тисяч жителів регіону, пам’ятки культури та заповідник мамонтів.

Спантеличений такою перспективою, я полишив обчислювальний центр. Якщо розрахунок фізика правильний, у моєму розпорядженні залишилося дві доби до наступного приходу Демона. Хто ж він, що просидів у породах Марса мільярди літ?! Жива істота чи “забутий” робот, якщо тільки доречні для його описання людські аналогії? Чому Зо Лі називає його джином? Що він сидів у “пляшці” — своєму кулеподібному коконі? Чому він невидимий? Чому творить зло і творить активно? За що? Хто його образив? Той, хто засунув у “пляшку”? Працівники “Суперхомо”, які, зрештою, перестріляли один одного, щоб заволодіти Демоном самочинно, чи хтось іще?..

У відділі я проглянув матеріали Сурова пильніше, викликав Аристарха і запропонував обстежити Новгородську та сусідні з нею області згори — з допомогою локаторів системи СПАС.

— На всю глибину атмосфери? — уточнив урівноважений до флегматизму Видов; понад усі достоїнства він цінував у людях розважливість, не дивно, отже, що сам володів цією якістю.

— Захопіть й іоносферу, — підтвердив я. — Сам розумієш, це перестраховка, навряд чи ми щось побачимо з орбіт СПАС. Зідзвонися із синоптиками. Ян хотів посилити планетарний контроль атмосфери над всіма Російськими рівнинами, можливо, виявилися якісь аномалії.

Видов зібрав свою оперативну групу, поставив перед усіма завдання і непомітно зник.

Дайніс усе ще працював по закритому каналу розшуку Зо Лі, і хоча особливих успіхів я від нього не очікував, усе ж вирішив поки що не турбувати його. Я був упевнений, що Зо Лі рано чи пізно засяде в гребінці всеземного розшуку, ідентифікат його особи було розіслано всім лінійним відділам УАРС. Лапарра зняв обмеження на пошук, і комунікаторам можна було брати чистильника в будь-яких умовах і будь-якими способами.

Стажист, що чекав на мене з самого раннього ранку, почав було згадувати подробиці своєї сутички із Зо Лі, але я перебив його запитанням: що бачили свідки появи Демона в Орхусі, Тампа і Х’юстоні? — хоча міг передбачити відповідь і сам. Він осікся і не заважав мені цілих півгодини, поки я дзвонив Лапаррі, тоді батькові у його директорську резиденцію і Деніз в архів Управління. Потім він почав переказувати бредню очевидців, і я знову згадав слова Сурова про “дивовижні неземні пейзажі” і свої враження від “зони Лілова”, і стало мені моторошно на душі, бо я раптом зрозумів: не дуже вже й далекий від істини фізик у своїх гіпотезах “про другий вимір і чорні діри”. Непростий наш Демон, вельми непростий!.. Зона активного поглинання енергії… Джин, за термінологією Зо Лі. Чому все-таки Джин? Наскільки я пам’ятаю казки, прочитані мною в дитинстві, джин — це дух, здатний творити чудеса. Виходить, Демон — джин. Істота, створена з чистого вогню. Нісенітниця!.. І все ж щось знаєш ти, волею випадку фігурант усеземного розшуку, про Демона, щось же знаєш, чого не знаємо ми… Чому б тобі не поділитися своїми знаннями? Багатьох би попередив, застеріг од непотрібного ризику, багатьох би заспокоїв… Чи не можеш забути дріб’язкових образ, завданих товаришами, образ, які, по-твоєму, вимагають “помсти”? Яким чином розгадати сфінктуру твоєї душі? Ех, Зо Лі, Зо Лі…

— Все, поїхали, — знову перебив я стажиста, побачив його ошелешене обличчя і зрозумів, що поводжуся неґречно. — Даруй мені, варяже, потім докажеш, ми зараз із тобою прочистимо простір над Новгородом з новим Демоном-індикатором. Пощастить, то зустрінемо Демона…

Але нам не пощастило.