— Спочатку потривожу синоптиків, потрібен планетарний контроль атмосфери.
— У метеоцентр я подзвоню сам. Демон рухається не досить швидко і не встиг далеко віддалитися від останньої точки виходу біля Новгорода. Треба починати з цього району, брати в радіусі…
— Кілометрів триста.
— Менше, кілометрів сто п’ятдесят. Що далі?
— Полечу до фізиків. Вони обіцяли до восьмої ранку продемонструвати свій “Демон-індикатор”. Потім підключу групи до синоптиків і також обшукаю з індикатором район Новгорода. Тоді зв’яжуся з Дугласом, можливо, є відомості з Ховенвіпу, хоча навряд, у них зараз працює комісія на чолі з Калашниковим по розслідуванню викрадення. Розумієш, забув тобі зразу розповісти… Тут з’явилися нові обставини… Я щойно повернувся з-під Новгорода, викликав Лілов…
Я розповів Янові про виклик Лілова і про відкриття ним таємничих “психофізичних” районів у точках виходу Демона під Псковом і Новгородом.
— І що ти про це думаєш?
— Ще не встиг подумати. Але твій батько має рацію: найімовірніше, ми вийшли на контакт з позагалактичним розумом.
— Щось Демон мало схожий на представника розуму.
— Не повторюй загальноприйнятих помилок. Розум, який володіє енергіями, що переважають ті, якими володіємо ми, не обов’язково повинен мати земноподібний, близький до людського морально-етичний кодекс. Ще треба визначити, що таке взагалі вищий, порівняно з людським, розум. Я говорив про контакт не з Демоном, а з його господарем. Якщо буде щось нове від Лілова, дзвони негайно. Я зле себе почуваю і, мабуть, буду поки що вдома, але до обіду постараюся вибратись у відділ.
— Може, викликати лікарів? Навіщо невиправданий ризик?..
— Треба буде — викличу сам, — відрубав Лапарра. — Йди. Дзвони частіше, не подобається мені активізація Зо Лі та його натяки щодо нашого з ним контакту. Як він назвав Демона?
— Джином.
— Дивна назва. Арабських казок начитався? Значить, він усе ж знає Демона більше, ніж ми, і приховує це. Навіщо? Невже не бачить, що Демон уже накоїв? Чи знає, що Демон небезпечний, і демонструє нам свою не-уразливість, неприступність і силу?
— За словами стажиста, Зо Лі побоюється свого двійника, — обережно сказав я. — Тому й ховається нібито від усіх, у тому числі й від нас.
— Ти в це віриш?
— Не знаю… хотів би вірити.
— Я також.
— Інакше він просто хворий. Патологія моралі та етики не виявляється просто так, без подиху вітру. Зоологічні атавізми людини: агресивність та егоїзм — треба розбудити.
Хворий він чи ні — не так важливо, — Лапарра провів долонею по потилиці, поморщився. — Важливо, що Зо Лі такий же небезпечний, як і Демон, якщо тільки він не є сам Демон… Іди. Ти нині координатор операції по Демону, в Первицького багато інших клопотів. Я, певне, звалюся…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГНАТ РОМАШИН“ на сторінці 4. Приємного читання.