На панелі селектора спалахнув голубий вогник — особистий виклик. Пилип злегка здивувався, торкнувся вогника пальцем. Об’єм відеопередачі, розкрившись, увів його в просторий хол якогось адміністративного центру. Біля колони з диском віома стояла Аларіка.
— Директор УАРС зайнятий?
Пилип заперечливо похитав головою.
— Щось трапилося?
— Нічого не трапилося, просто хотіла порадитися з тобою щодо переведення нашого інституту на Місяць. Утекла з кабінету, незручно радитися при підлеглих. Але у тебе, бачу, якісь неприємності.
— Невже помітно?
— Для інших, можливо, й ні, та не для мене. Зізнавайся. Зможу чимось допомогти?
— У мене все гаразд, чесне слово.
— Тоді… - Аларіка зблідла. — Може, Гнат… Що з Гнатом?
— Живий, живий і здоровий, — заспокійливо мовив Пилип.
— Він повернувся?.. Коли?!
— Щойно. Поїхав додому. Щоправда, не велів тобі казати, хоче зробити сюрприз, то вже не видавай.
— Ти попередив його, хто у нас? — усміхнулася крізь сльози Аларіка.
— Ні. Це вже для нього сюрприз.
— Гнат не впізнає Деніз, не бачив, мабуть, років чотири. До речі, вона там сама, готується до екзаменів.
— А Катя де?
— Зі мною, ми ж хотіли взяти дозвіл на оформлення третього місячного заповідника… Боюсь, не витримаю я, Пилипе, — раптом жалібно схлипнула Аларіка. — Полечу додому, так?
— Як хочеш, матір, але ж три роки чекала…
— Тобі добре, ти його вже бачив. Як він виглядає? Ні, не кажи, сама побачу.
Аларіка глибоко зітхнула. Тридцять років, Що минули після їхнього весілля, майже не змінили її, хіба що додали жіночності і статечності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРОЛОГ“ на сторінці 3. Приємного читання.