Гнат кивнув. Судячи з усього, йому було цікаво. А мені ставало нудно. Ніби відчувши переміну в моєму настрої, Гнат порадив мені пройти в зал, а Юранов, відвертий і лаконічний, докинув:
— Там, біля входу, є крісло спостерігача, підключитесь до машини, яка відповідає за синтез одержаних даних і фіксує до того ж усі виявлені елементи штучності вашого об’єкта. Якщо ж не хочете втрачати час — беріть швидколіт і летіть у своїх справах. Роботи у нас години на три, плюс обробка результатів пошуку. Завершимо — сповістимо.
Гнат прийняв останню пропозицію.
— Не дуже романтична професія, — сказав він у швидкольоті, спостерігаючи за лабораторією, що відпливала на південь. Вона була схожа на сніговий купол однієї з гір, який відламався і кудись полинув. — Так, стажисте?
— Не дуже, — пробурмотів я, відчуваючи докори сумління. Думав я в цей час про свою професію і про те, що домінантою рятувальника у всі часи було терпіння. Тобто саме те, чого мені не вистачає. Гнат, ясна річ, про це не скаже, але подумає, пішов же він з лабораторії через мене. Хоча, з другого боку, справ у нас достатньо, а начальникові БІІМу ми вже були не потрібні.
— Оце точно! — сказав раптом Гнат схвально.
Очевидно, я знову втратив контроль над власним обличчям, ворогом моїх почуттів. А Гнат умів читати його, як ніхто інший.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВІТОЛЬД СОСНОВСЬКИЙ“ на сторінці 3. Приємного читання.