Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Іди, синку, спати,— сказав Дуру.

Та стривожений хлопчина не послухався, і батько твердо повторив свої слова. Хлопчикові довелося скоритися, але йоги, здавалося, ледве несли його.

Кіку бігала з кімнати в кімнату, стелила постелі.

— Дуру, піди лишень подивися на коней,— мовив Каза Чхетіа.

— Зараз, Казо-батоно, йду! — радо відповів Дуру, витер тарілку й пішов у стайню.

— А йди сюди, дівко,— трохи зачекавши, покликав Каза Чхетіа.

Кіку визирнула з-за ширми й спитала:

— Чого ти ще хочеш?

— Іди сюди, кажу... тоді й узнаєш, чого мені.

Кіку підійшла.

Каза Чхетіа витяг капшука, розв’язав поворозочку й висипав на долоню золоті монети. Їх було штук двадцять-двадцять п’ять: червінці і по п’ять карбованців. Розгорнутою долонею, на якій поблискувало золото, він повільно провів аж біля очей у Кіку, висипав монети знову в капшук і сховав його в кишеню.

— Бачила гроші?.. Приходь сьогодні до мене вночі, і всі вони будуть твої!

Я глянув на Кіку; в очах у неї світилася жадоба. Ще виразніше, ніж в очах у Кази Чхетіа.

— Прийдеш?

Кіку помовчала, а потім наївно спитала:

— А що мені в тебе робити?

— Нічого. А що жінки в чоловіків роблять! — сказав Каза Чхетіа і всміхнувся.

— Я не знаю цього...— Вона зніяковіла й пішла на свою половину.

Чернець нашвидку помолився й подався спати.

Я ніколи не був сміливцем і не шукав слави зірвиголови. Я завжди був обачний і розумний, але цього разу мене наче піднесло до краю прірви. В голові вмить зродився план дій. Я сказав Туташхіа: