Розділ «Дата Туташхіа роман»

— Відпустіть мою дочку, сучі діти! — закричав він і вистрілив.

Куру Кардава впустив маузер і схопився за праве плече.

Бодго Квалтава прицілився в духанника.

— Не стріляй, Бодго!..— крикнув Куру, але Квалтава вистрілив двічі.

Дуру крижем упав додолу, схопився за живіт і, корчачись, покотився по підлозі.

— Що ти наробив, Бодго... Навіщо вбив невинного? — мовив Куру.

— Зараз не час про це! — відповів Квалтава й закричав: — Казо, кинь ту шлюху!.. Одягайся негайно!.. Кому я кажу!..

— Від кого тікаємо? — Каза Чхетіа вийшов з кімнати, на ходу одягаючись і чіпляючи зброю.

Дзоба впав на коліна, з жахом дивлячись на вмираючого батька.

З кімнати Чхетіа вийшла Кіку. Вона йшла, поволі ступаючи, дивлячись кудись у простір мимо всіх нас, і белькотіла:

— Ось гроші, тату! Багато грошей. Ось вони, гроші, тату!..— і потрушувала капшуком, тим капшуком з золотими червінцями, що їх Каза Чхетіа висипав собі на долоню.

Вона підійшла, опустилась на стілець і так само дивилася кудись мимо. На підлозі корчився й стогнав Дуру.

У духан зазирнув Туташхіа, очевидно, хотів подивитися, чи не сталося чого в стрілянині.

Дуру побачив його і прохрипів:

— Ти осиротив моїх дітей... Твій гріх, Дато Туташхіа!..

Туташхіа зник, як тінь.

Дуру не промовив більше ані слова. Затих і сконав.

Бодго Квалтава і Каза Чхетіа витріщились один на одного, почувши ім’я Дати Туташхіа. І Куру Кардава остовпів, почувши це.

Знадвору долинув тупіт копит кількох коней.

Бодго Квалтава звів курок маузера й вискочив з духану. Його приятелі кинулися за ним.